Плата посудомийки Bosch SWS4118: плата, пам'ять і копії EEPROM та прошивки (частина 1)
Зміст статті 11
Розбираємо плату керування двигунами з посудомийки Bosch 702168823.01GA / SWS4118 Rev.4. Мета — крутити насос посудомийки від її ж рідної плати й зробити з цього проточний водонагрівач. Це перша частина:
- що корисного лишилося від посудомийки і що стоїть на платі — з фото кожної ділянки;
- що це за плата в посудомийці і з ким вона спілкується;
- що з цього потрібно, щоб крутити насос, і чому ми пишемо свою прошивку;
- копія EEPROM 24C08WP програматором CH341B: куди під'єднати щупи, якою програмою читати, що в дампі;
- копія прошивки STM32 через ST-Link V2: ніжки SWD на падах X20, програми, перевірка захисту, читання, що можна і чого не можна робити;
- з чого складається рідна прошивка: завантажувач, основна програма, самоперевірка.
Що прошивка вмикає на кристалі і карта плати — у другій частині, своя прошивка — у третій.
чернетка — обговорюємо й дописуємо
⚠ Плата працює просто від мережі 230 В без розв'язки: великий конденсатор заряджається до ~325 В і тримає заряд після того, як вилку витягнули, а земля плати з'єднана з мережею. Копії пам'яті й прошивки в цій частині робимо без мережі, плату живимо лише 3,3 В — від програматора або окремого блока. Чому з під'єднаним програматором плату не можна вмикати в розетку — у третій частині.
Навіщо це все
Від старої посудомийки лишився циркуляційний насос із вбудованим ТЕНом — по суті готовий проточний нагрівач: насос жене воду, а ТЕН навколо камери насоса її гріє. Двигун у насосі трифазний, з магнітним ротором, і від розетки напряму не крутиться: йому потрібен інвертор. Такий інвертор уже є на рідній платі посудомийки. Тому спершу з'ясовуємо, що стоїть на платі, і робимо копії всього, що вона зберігає, — а вже потім щось змінюємо.
Що корисного лишилося від посудомийки
| Деталь | Що це | Чи знадобиться |
|---|---|---|
| циркуляційний насос із ТЕНом | трифазний двигун з магнітним ротором (статор на 9 котушок) і ТЕН навколо камери | так — основа нагрівача: насос і нагрів в одному |
| ТЕН (у корпусі насоса) | 20,5 Ом у холодному стані → ≈ 11 А і ≈ 2,6 кВт від 230 В | так; вмикати лише тоді, коли насос качає воду, інакше перегріється |
| датчик температури на ТЕНі (3 дроти) | два терморезистори NTC по 10 кОм зі спільним середнім дротом | так — контроль температури й незалежний захист від перегріву |
| зливний насос CoPECi BLP3 | теж трифазний з магнітним ротором, 54 В / 55 Гц | можливо — для перекачування; живиться від того самого інвертора |
| плата керування двигунами (ця стаття) | мікроконтролер STM32, інвертор FSB50550AB, блок живлення, реле на 16 А | так — готовий інвертор для насоса й реле для ТЕНа |
| плата панелі керування з MC9S08AC32 | 8-бітний мікроконтролер NXP, кнопки й індикація | навряд чи |
Плата: загальний вигляд
702168823.01GA, SWS4118 Rev.4. Номери — ділянки з таблиці нижче. Наклейку з кодом і номером плати на фото розмито.| № | Що | Розділ |
|---|---|---|
| 1 | мікроконтролер STM32 | Мозок плати |
| 2 | технологічні пади X20 біля краю | Мозок плати |
| 3 | інвертор FSB50550AB | Інвертор |
| 4 | конденсатор шини ~325 В | Живлення |
| 5 | блок живлення TNY274GN з трансформатором | Живлення |
| 6 | реле JW2SN (перемикає двигуни) | Реле |
| 7 | два реле ALZ51B12T на 16 А | Реле |
| 8 | мережевий фільтр | Мережевий вхід |
| 9 | запобіжник | Мережевий вхід |
| 10 | роз'єм мережі | Мережевий вхід |
| 11 | роз'єми до двигунів, клапанів і датчиків | Роз'єми |
Позначки на самій платі: 702168823.01GA — номер друкованої плати, SWS4118 Rev.4 — позначення плати та її ревізія, 888172 — схоже, номер партії. Більшість мікросхем мають код дати 1339 — схоже, 39-й тиждень 2013 року.
Мозок плати: STM32, EEPROM і пади програмування
| На фото | Що | Маркування | Для чого на платі |
|---|---|---|---|
| A | мікроконтролер | STM32F301 VCT6, LQFP100 | керує інвертором (шість сигналів ШІМ), реле, читає датчики; тут живе прошивка |
| B | EEPROM | 24C08WP (ST) | пам'ять на 8 кбіт (1 КБ) по I²C: налаштування й «навчені» значення (нижче) |
| C | SEN013DG | Power Integrations | SENZero: відключає резистори, що міряють мережеву напругу, коли плата в черговому режимі |
| D | пади X20 | шість пад біля краю | роз'єм налагодження: SWD, скидання, земля і 3,3 В (розводка) |
| E | прямокутні пади (2 × 3) | без маркування | ще одна група технологічних пад |
- Маркування на корпусі не збігається з кристалом усередині — що там насправді, показало читання через SWD (нижче).
- Риска оранжевою фарбою на корпусі — схоже, заводська позначка.
- Тактову частоту задає керамічний резонатор
80.Kна 8 МГц біля мікроконтролера (ніжки 12 і 13); рідна прошивка, як і наша, множить її до 72 МГц.
Інвертор FSB50550AB
| На фото | Що | Маркування | Для чого на платі |
|---|---|---|---|
| A | інвертор | FSB50550AB | три фази для двигуна насоса з постійної напруги ~300 В |
| B | резистори | R820 (0,82 Ом) | шунти струму: по два паралельно в кожній фазі (виміряно 0,41 Ом); з них мікроконтролер міряє струм |
| C | реле | Panasonic JW2SN-B-DC12V | перемикає виходи інвертора між циркуляційним насосом із ТЕНом (вимкнене) і зливним (увімкнене) |
| D | компоненти в корпусах SOT-223 | — | схоже, малі симістори для клапанів і дозатора; для нагрівача не потрібні, тож ми їх не прозвонювали |
| E | роз'єми | X2, X3, X4 | до клапанів, датчиків і двигунів |
FSB50550AB (Fairchild, тепер onsemi) — трифазний інвертор в одному корпусі: шість ключів MOSFET, драйвери ключів і діоди для живлення верхніх ключів. Саме він формує з постійної напруги три фази для двигуна насоса. Даташит виробника: FSB50550AB-D.pdf · 1,5 МБ
| Параметр | Значення (з паспорта) |
|---|---|
| напруга шини, робоча | 300 В типово, до 400 В |
| напруга шини, абсолютний максимум | 500 В |
| струм ключа тривалий | 2 А при 25 °C корпусу, 1,5 А при 80 °C |
| опір відкритого ключа | ≈ 1 Ом |
| живлення драйверів | 15 В |
| логіка входів | 3,3 або 5 В |
- Шина — це випрямлена мережа 230 В (√2 × 230 ≈ 325 В); на нашій платі від мережі ми виміряли 296–300 В. Тобто плата живить двигуни прямо від мережі, без трансформатора.
- Сигнали з шунтів B ідуть на компаратори мікроконтролера, а ті вимикають інвертор при перевантаженні. Як ми рахували поріг в амперах — у третій частині.
- Живлення драйверів на платі — не 15 В, а 13,5 В, і подається воно не постійно: його вмикає мікроконтролер імпульсами на ніжці 92 (PB6). Без них модуль не відкриває жодного ключа — розбір у третій частині.
- Один інвертор на два двигуни. В обох насосів одна фаза спільна, а дві інші перемикає реле JW2SN (C). Вимкнене реле — циркуляційний насос із ТЕНом, увімкнене — зливний. Що реле перемикає фази, показала прозвонка; що вимкнене реле — це циркуляційний насос, підтверджує рідна прошивка: запускаючи його, вона реле відпускає. Посудомийка або миє, або зливає — разом вони не працюють.
- Біля модуля є порожнє місце під другий такий самий — плату, схоже, роблять для кількох моделей (друга частина).
Живлення плати: TNY274GN
| На фото | Що | Маркування | Для чого на платі |
|---|---|---|---|
| A | мікросхема блока живлення | TNY274GN | Power Integrations TinySwitch-III — серце маленького імпульсного блока живлення |
| B | трансформатор | TDK 8220 X 363 | знижує напругу для самої плати |
| C | великий конденсатор HB 105°C | — | конденсатор шини ~325 В для інвертора; тримає заряд після вимкнення |
| D | малий конденсатор | — | схоже, фільтр однієї з низьких напруг |
Що ми виміряли, коли плата працювала від мережі:
| Напруга | Значення | Що живить |
|---|---|---|
| силова шина | 296–300 В | інвертор |
| низьковольтна шина | 13,46 В | звідси вмикається живлення драйверів інвертора (13,48 В на модулі) |
| 3,3 В | 3,35 В | мікроконтролер, EEPROM; пад X20 6 |
Котушки всіх трьох реле розраховані на 12 В.
⚠ Блок живлення працює від мережі, лише поки мікроконтролер тримає ніжку 7 (PC13) в «1». Через діод, резистор 47 кОм і транзистор біля блока живлення ця ніжка утримує його ввімкненим; без неї плата вимикається приблизно за секунду після ввімкнення в розетку. Рідна прошивка весь час тримає PC13 в «1», а своя має поставити її першою ж дією після старту — як ми це знайшли, у третій частині.
Мережевий вхід: фільтр, запобіжник, розряд конденсаторів
| На фото | Що | Маркування | Для чого |
|---|---|---|---|
| A | синфазний дросель | мідна обмотка на осерді | не пускає перешкоди інвертора в мережу |
| B | конденсатор X2 | 0,22 мкФ M 305 V~ (синій) | між фазою й нулем: гасить перешкоди від інвертора |
| C | конденсатори Y2 | 22 нФ M 300 V~ (сині) | між мережею й землею: те саме для синфазних перешкод |
| D | CAP005DG | Power Integrations, CAPZero | розряджає конденсатори X2, коли вилку витягли, щоб на її штирях не лишилась напруга |
| E | запобіжник | BUSS SR-5H T4A 250V | сповільнений, 4 А — захищає саму плату |
| F | роз'єм мережі | — | сюди приходять фаза й нуль |
Запобіжник на 4 А не витримав би ТЕН на 11 А, тож ТЕН, найімовірніше, живиться повз нього; доріжку від реле ТЕНа до запобіжника ми не прозвонювали.
| На фото | Що | Маркування | Для чого |
|---|---|---|---|
| A | термістор | NTC 22 1340 | схоже, обмежує кидок струму, коли конденсатор шини заряджається при ввімкненні |
| B | синфазний дросель | — | той самий, що й A на попередньому фото |
| C | реле | Panasonic ALZ51B12T | одне з двох реле на 16 А (розділ нижче) |
Реле
| На фото | Що | Маркування / номінал | Що перемикає або робить |
|---|---|---|---|
| A, B | два реле | Panasonic ALZ51B12T, 16 А 250 В, 12 В | ТЕН (≈ 11 А); керують ними ніжки 91 (PB5) і 68 (PA9) — так ми прозвонили |
| C | роз'єм мережі | — | той самий, що й F на фото мережевого входу |
| D | роз'єм | MTOP, PIN 1 | найімовірніше, до ТЕНа й насоса; ще не прозвонено |
| E | запобіжник | BUSS SR-5H T4A 250V | захищає плату |
| F | CAP005DG | Power Integrations | розряджає конденсатори X2 |
Третє реле — Panasonic JW2SN-B-DC12V (5 А 250 В, котушка 12 В) — стоїть біля інвертора (C на фото інвертора) і перемикає фази між насосами; ним керує ніжка 60 (PD13).
Для водонагрівача реле ТЕНа вже на місці й розраховані із запасом: 16 А проти 11 А. Рідна прошивка вмикає їх по черзі, притягує повним струмом і далі тримає ШІМом із заповненням 70 % — як і навіщо, у третій частині.
Роз'єми
Біля роз'ємів на платі видно позначки X2, X3, X4, X5, X5_1, X7_1, X12, X13, X17, X20, MTOP (з позначкою PIN 1). Для нагрівача потрібні лише кілька з них, і їх ми прозвонили:
| Роз'єм | Що до нього йде |
|---|---|
| X5_1 | фази насосів від інвертора, через реле JW2SN |
| X13 | датчик температури ТЕНа: контакти 3, 4, 5 (усі три дроти сірі); середній, 4, — земля |
| X20 | пади налагодження: SWD, скидання, земля, 3,3 В (розводка) |
| роз'єм мережі | фаза й нуль (C на фото реле) |
Чого ще не знаємо:
- на який роз'єм і які контакти йде ТЕН — найімовірніше,
MTOPбіля реле; - на якому контакті роз'єму мережі фаза, а на якому нуль;
- куди йде лінія зв'язку з панеллю керування (D-Bus);
- що на
X2,X3,X4,X7_1,X12,X17— схоже, клапани, датчики рівня й дозатор; для нагрівача вони не потрібні, тож лишаються від'єднаними.
Що це за плата в посудомийці
Проєкт hn/bsh-home-appliances описує силові модулі посудомийок Bosch серії EPG700xx: той самий мікроконтролер у корпусі на 100 ніжок, на частині плат — той самий інвертор FSB50550AB, налагоджувальний роз'єм X20. Схоже, наша плата з цієї родини.
За тим описом це головний блок керування мийкою (адреса 1 на шині): саме він виконує програму миття, керує ТЕНом, насосами й клапанами. Панель із кнопками — окремий вузол (адреса 2), вона лише надсилає йому команди: яку програму вибрано, які опції. Спілкуються вони через внутрішню шину D-Bus — про неї в другій частині.
Що з цього потрібно, щоб крутити насос
| Ділянка плати | Що робить | Чи потрібна для насоса |
|---|---|---|
| мережевий вхід і фільтр | захист і менше перешкод | так |
| конденсатор шини | ~300 В для інвертора | так |
| блок живлення TNY274GN | 13,5 В і 3,3 В для реле, драйверів і STM32 | так; утримується ніжкою PC13 |
| інвертор FSB50550AB | три фази для двигуна | так |
| мікроконтролер і прошивка | керує інвертором, рахує положення ротора за струмами | так — без неї інвертор не працює |
| реле ALZ51B12T | ТЕН | так — для нагрівача |
| реле JW2SN | вибір насоса | лишається вимкненим: тоді крутиться наш насос |
Чому своя прошивка. Рідна прошивка — це весь блок керування мийкою: команда «крути насос» народжується в ній самій, коли вона виконує програму миття, а програма чекає датчиків рівня, клапанів, замка дверцят — без решти посудомийки вона зупиниться з помилкою. Підправити в ній кілька байтів теж не вийде: прошивка сама перевіряє свою флеш-пам'ять (нижче). Тому на тому самому STM32 ми пишемо свою прошивку: залізо вже відоме до ніжки, а параметри двигуна, таблиці датчиків і правила ТЕНа беремо з рідної. Заводська копія лежить поруч, тож плату можна повернути до заводського стану будь-коли. Як це зроблено — у третій частині. А спершу — копії всього, що зберігає плата.
Копія EEPROM 24C08WP
Найпростіший і найбезпечніший перший крок: прочитати маленьку пам'ять налаштувань, нічого не випаюючи й нічого не записуючи. 24C08WP — пам'ять на 8 кбіт, тобто 1024 байти, що працює по шині I²C. Усередині — чотири блоки по 256 байт; на шині вони відгукуються адресами 0x50…0x53, але програма для читання сама це враховує.
Тут плата зберігає свої налаштування. Серед них — поріг «немає води»: машина сама його «навчає» — запам'ятовує, який струм бере насос, коли качає воду, і далі порівнює з ним струм під час миття. Тому EEPROM конкретної машини відрізняється від заводської, і стерти її — значить втратити ці значення.
Скільки щупів і куди
| Вивід | Назва | Під'єднати до програматора | Навіщо |
|---|---|---|---|
| 8 | VCC | так, 3,3 В | живлення мікросхеми |
| 4 | GND | так, GND | спільний провід |
| 5 | SDA | так, SDA | дані |
| 6 | SCL | так, SCL | такт |
| 7 | WP | ні | захист від запису; читанню не заважає |
| 1, 2, 3 | A0, A1, A2 | ні | вибір адреси; у 24C08 діє лише A2, і плата вже під'єднала його як треба |
Щупів — чотири. Найзручніше — кліпса SOIC-8: її затискають на мікросхему, і вона торкається всіх восьми виводів одразу, а перехідник кліпси вставляють у гніздо «24xx» програматора, червоним дротом (вивід 1) до позначки «1» на гнізді. Без кліпси — чотири тонкі дроти, підпаяні до виводів 8, 4, 5 і 6 (або до сусідніх площадок, з якими вони з'єднані).
П'ятий дріт — лише якщо знадобиться. Програматор живить вивід 8, а це водночас шина 3,3 В усієї плати, тож мікроконтролер STM32 теж запуститься і може сам звертатися до EEPROM під час читання. Якщо два читання поспіль дадуть різні файли, мікроконтролер утримують у стані скидання: його NRST з'єднують із GND. NRST виведено на пад 3 роз'єму X20 (через 220 Ом, розводка).
Перевірити орієнтацію мультиметром, поки нічого не під'єднано:
- між виводами 8 і 4 немає короткого замикання;
- від виводу 5 до виводу 8 і від виводу 6 до виводу 8 — по ≈ 4,7 кОм: це резистори «472» поруч із мікросхемою, що підтягують SDA і SCL до живлення. Збіглося — значить, вивід 1 визначено правильно.
Схема підключення
⚠ Плату весь час не вмикати в мережу. Вона не має розв'язки від мережі, а через USB-програматор її спільний провід з'єднано з комп'ютером. Увімкнути таку плату в розетку з під'єднаним програматором — це подати мережеву напругу на комп'ютер.
⚠ Програматор — на 3,3 В. На більшості плат CH341B є перемикач 3,3 / 5 В — поставте 3,3 В і перед під'єднанням виміряйте напругу на контакті VCC гнізда. Старі чорні плати CH341A без перемикача подають на лінії даних 5 В — для плати з мікроконтролером на 3,3 В це ризик.
Чи вистачить програматора, щоб живити плату. Стабілізатор 3,3 В на програматорі зазвичай невеликий, а від нього живиться вся шина 3,3 В плати разом зі STM32. Якщо після під'єднання напруга на виводі 8 впала нижче ≈ 3 В — живіть шину 3,3 В від окремого блока живлення (спільний GND з програматором), а VCC програматора не під'єднуйте.
Якою програмою читати
| Система | Програма | Що вибрати |
|---|---|---|
| Windows | CH341A Programmer (програма, яку продавці кладуть до програматора) | тип «24 EEPROM», мікросхема 24C08, «Read», потім «Save» |
| Windows | AsProgrammer (з відкритим кодом) | I²C, 24C08, «Read», зберегти файл |
| Linux | IMSProg (графічна) або ch341eeprom (командний рядок) | 24C08 |
На Windows спершу ставлять драйвер CH341PAR від виробника мікросхеми WCH — сторінка завантаження; як ставили ми — нижче. У Linux — з командного рядка:
ch341eeprom -v -s 24c08 -r eeprom_1.bin
ch341eeprom -v -s 24c08 -r eeprom_2.bin
cmp eeprom_1.bin eeprom_2.bin && echo "копії однакові"
Ключі командного рядка в різних збірках ch341eeprom можуть відрізнятися — звірте з ch341eeprom -h.
На Windows дві копії порівнює fc /b eeprom_1.bin eeprom_2.bin — має відповісти, що відмінностей немає. Файл має бути рівно 1024 байти.
- Лише читання. Кнопок «Erase», «Write», «Auto» не натискати: стерта EEPROM — це стерті налаштування плати.
- Дві однакові копії — тоді читання надійне. Різні — перевірити контакт кліпси й під'єднати п'ятий дріт (NRST на GND).
flashromтут не допоможе: з CH341 він працює лише по SPI, а 24C08 — I²C.
Як читали ми
Ми читали під Windows власним коротким скриптом на Python через бібліотеку драйвера WCH (CH341DLLA64.DLL, ставиться разом із драйвером). Скрипт тільки читає — функцій запису в ньому немає взагалі, — робить це двічі на низькій швидкості шини, 20 кГц, і порівнює копії.
- Драйвер: CH341PAR на сайті WCH — файл
CH341PAR.EXE. Перед запуском перевірте цифровий підпис (властивості файлу → «Цифрові підписи»: Nanjing Qinheng Microelectronics). Встановлення без діалогів, від адміністратора:CH341PAR.EXE /S. - Після встановлення в «Диспетчері пристроїв» програматор має з'явитися як «USB-EPP/I2C… CH341A» без знака помилки. Якщо він показується як «USB-SERIAL», перемичка на програматорі стоїть у режимі UART — переставте її.
- Скрипт: read_eeprom_ch341.py · 4,2 КБ — потрібен 64-бітний Python 3. Запуск:
python -I read_eeprom_ch341.py
Він кладе дві копії в теку dumps поруч зі скриптом (іншу теку можна передати аргументом: python -I read_eeprom_ch341.py D:\мої_дампи) і пише, чи вони однакові.
Що в дампі
Прочитано 1024 байти, дві копії поспіль однакові. Файл: eeprom_24c08_sws4118.bin · 1,0 КБ. Номерів плати в ньому немає: ні номера з наклейки, ні номера партії, ні номера друкованої плати — ми шукали їх у десятковому, двійково-десятковому й двійковому записі.
| Блок (адреси) | Байтів FF / 00 | Що всередині |
|---|---|---|
| 0 (0x000–0x0FF) | 15 / 210 | таблиця з 15 однакових за будовою записів (нижче) |
| 1 (0x100–0x1FF) | 15 / 113 | найбільше даних: налаштування й калібрування |
| 2 (0x200–0x2FF) | 133 / 91 | схоже, ще налаштування, менша ділянка |
| 3 (0x300–0x3FF) | 256 / 0 | порожній — усе 0xFF |
Блок 0 — таблиця записів по 16 байт. Кожен запис: FF, один байт коду, 13 нулів і в кінці байт, що дорівнює сумі байтів 1–14, — схоже на контрольну суму (поки решта байтів нульова, вона збігається з кодом). Коди записів зростають: 1B, 1F, 2E, 30, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 5A, 61, 62, 63, 64. За адресою 0x0F0 — одне число, 08. Що це за таблиця (журнал помилок, перелік увімкнених функцій чи щось інше), ми в прошивці ще не з'ясовували.
Блок 1 — налаштування. Що в ньому помітно:
- значення
1A 23повторюється тричі (0x126, 0x140, 0x181) — можливо, ідентифікатор версії даних; - на 0x1B8–0x1DF — 40 байт, майже всі
64(= 100), серед них два58(= 88) і один00: схоже на таблицю відсотків або коефіцієнтів; - на 0x1EE–0x1EF —
41 8Fодразу після рядуFF: схоже на контрольну суму блоку. Це не проста сума байтів блоку — алгоритм поки невідомий.
Блок 2. На 0x214–0x215, теж одразу після ряду FF, — BF 41 (і це схоже на контрольну суму), далі повторювані пари 0E 74 0E 74 і 2B 0E 2B 0E і ще кілька десятків байт значень; останнє — на 0x268. Від 0x269 до 0x290 — нулі, з 0x291 до кінця блоку — лише FF.
Тексту немає — ні назви моделі, ні версії: увесь вміст двійковий.
Заводський образ у прошивці. У флеш-пам'яті мікроконтролера лежить заводський образ цієї EEPROM, і прошивка переписує його в EEPROM, якщо та не заповнена. Блок 1 нашої EEPROM збігається з ним у 198 байтах із 256; решта 58 — змінені налаштування й «навчені» значення, серед них і поріг «немає води».
Що це означає для нас:
- у пам'яті — налаштування саме цієї машини; копія є, і її варто зберегти, навіть якщо плата повернеться до рідної прошивки;
- лічильників напрацювання (годин чи циклів) ми не шукали: їх можна знайти, лише порівнявши копії до й після роботи плати з рідною прошивкою.
Мікроконтролер STM32: копія прошивки
Мета кроку — дізнатися, що це за кристал, чи захищена прошивка від читання і, якщо ні, зберегти її копію. Нічого не записуємо й не стираємо. Програматор CH341B тут не допоможе: STM32 читають через SWD, а CH341 цього інтерфейсу не має. Ми читаємо програматором ST-Link V2 (дешевий клон); як те саме зробити з Raspberry Pi 3B+, розписано в згорнутому блоці нижче.
Де шукати ніжки
| Ніжка | Сигнал | Для чого | Потрібен для читання |
|---|---|---|---|
| 72 | PA13 — SWDIO | дані налагоджувача | так |
| 76 | PA14 — SWCLK | такт налагоджувача | так |
| 14 | NRST | скидання | бажано: допомагає, якщо зв'язок не встановлюється |
| 99, 74 | VSS | GND | так (будь-яка точка GND плати) |
| 100, 75 | VDD | 3,3 В | живлення плати |
| 94 | BOOT0 | вибір завантаження | ні, не чіпати |
| 68, 69 | PA9, PA10 | USART1: вбудований завантажувач ST | ні (запасний шлях: потрібен BOOT0 = 1, і захист від читання діє й тут); PA9 на цій платі керує реле ТЕНа |
- Номери ніжок — стандартна розкладка ST на 100 ніжок (як у STM32F303VC). Перш ніж під'єднуватись, перевірте орієнтацію мультиметром: ніжки 99 і 74 мають дзвонитися на GND (наприклад, на вивід 4 EEPROM), а 100 і 75 — на шину 3,3 В (вивід 8 EEPROM). Збіглося — номери правильні.
- До ніжок не паяємо: крок 0,5 мм, легко замкнути сусідні.
Що виведено на пади X20 (D на фото мікроконтролера; рахуємо зліва направо, як на фото, вздовж нижнього краю плати) — результат нашої прозвонки:
| Пад X20 | Куди йде | Що це |
|---|---|---|
| 1 | ніжка 76 | SWCLK (PA14) |
| 2 | ніжка 72 | SWDIO (PA13) |
| 3 | ніжка 14 | NRST (скидання) — не напряму, а через резистор 220 Ом (маркування 221) |
| 4 | ніжка 90 | PB4 (у JTAG це NJTRST); прошивка тримає його входом, на живій платі на ньому логічна 1 |
| 5 | GND | спільний провід |
| 6 | 3,3 В | шина живлення 3,3 В |
Тобто X20 — це роз'єм налагодження: SWD і скидання вже на ньому, і до падів X20 зручно під'єднатися щупами чи припаяти дроти.
221 (220 Ом) → ніжка 14, NRST, на нижньому боці корпусу. Зелена: пад 4 → ніжка 90 на лівому боці корпусу.- Резистор 220 Ом у лінії скидання не заважає: ST-Link тягне NRST до землі, а 220 Ом лише обмежують струм — найімовірніше, на випадок, якщо пад випадково замкнуть на живлення.
- Пад 4 (PB4) для читання не потрібен. Прошивка налаштовує його як вхід без внутрішньої підтяжки, і на живій платі на ньому 1 — схоже, зовнішня підтяжка. Можливо, це вхід сервісного режиму на заводі; що саме він робить, у прошивці ще не з'ясовано. Не замикайте його на землю на робочій платі, поки не знаємо, що це.
Звірка з відкритим описом. Проєкт hn/bsh-home-appliances описує силові модулі посудомийок Bosch з тим самим маркуванням STM32F301VCT6 і дає такий порядок на X20: SWCLK, SWDIO, BOOT0, RESET, GND, 3,3 В. Перші два й останні два пади збігаються з нашою прозвонкою. Пади 3 і 4 на нашій платі інші: 3 — NRST (ніжка 14), 4 — PB4 (ніжка 90), BOOT0 на X20 не виведено. Тож або у плат hn інша ревізія, або в тому описі переплутано порядок — покладайтеся на прозвонку своєї плати.
Підключення ST-Link V2
| ST-Link V2 | Пад X20 | На платі |
|---|---|---|
| SWCLK | 1 | ніжка 76 (PA14) |
| SWDIO | 2 | ніжка 72 (PA13) |
| GND | 5 | GND |
| 3,3 В | 6 | шина 3,3 В |
| RST | 3 | NRST, ніжка 14 (через 220 Ом) — за потреби |
- Живлення. У дешевих клонах ST-Link контакт 3,3 В — вихід: він живить плату, тож окремий блок не потрібен, і його не під'єднують: два джерела на одній шині заважають одне одному. В оригінальному ST-Link цей контакт лише міряє напругу — тоді плату живить окремий блок 3,3 В, а пад 6 з'єднано з контактом 3,3 В ST-Link для виміру. Після підключення виміряйте напругу на паді 6: має бути ≈ 3,3 В. Якщо з клоном вона нижча за ≈ 3 В — стабілізатор ST-Link не тягне плату: від'єднайте його контакт 3,3 В і живіть плату від окремого блока (GND спільний).
- Плата весь час без мережі (див. Безпека).
- Дроти короткі (до 15–20 см).
- Якщо клон підключається через раз, під'єднайте й RST: перше підключення після вставляння в USB робіть зі скиданням (
mode=URзамістьmode=HOTPLUGу командах нижче), а далі — як звичайно. Нам це допомагало пізніше, коли записували свою прошивку; для першого читання скидання не знадобилось. - Програма: STM32CubeProgrammer від ST (Windows, Linux, macOS) або OpenOCD. Драйвер ST-Link на Windows ставиться разом із STM32CubeProgrammer.
Як під'єднати Raspberry Pi 3B+ замість ST-Link
| Raspberry Pi 3B+, контакт | Сигнал Pi | На платі |
|---|---|---|
| 22 | GPIO25 | SWCLK — пад X20 1, ніжка 76 |
| 18 | GPIO24 | SWDIO — пад X20 2, ніжка 72 |
| 20 | GND | GND — пад X20 5 |
| 12 | GPIO18 | NRST — пад X20 3, ніжка 14 |
Плату живлять 3,3 В від окремого блока (пад X20 6), GND спільний з Pi: контакт 3,3 В самої Pi краще не навантажувати платою. Програма — OpenOCD:
sudo apt install openocd telnet
sudo openocd -f interface/raspberrypi2-native.cfg -c "transport select swd" -f target/stm32f3x.cfg -c "adapter speed 100"
Якщо OpenOCD відповість, що файла raspberrypi2-native.cfg немає, — у вашій версії його об'єднано з interface/raspberrypi-native.cfg. Далі — ті самі команди в telnet localhost 4444, що й для ST-Link нижче.
Програми й драйвери
| Що | Де взяти | Для чого |
|---|---|---|
| STM32CubeProgrammer | st.com: STM32CubeProg — безкоштовно; для завантаження потрібен обліковий запис ST | читання флеш-пам'яті й option bytes; є і вікно, і консольна програма STM32_Programmer_CLI |
| драйвер ST-Link для Windows | ставиться разом зі STM32CubeProgrammer; окремо — STSW-LINK009 | щоб Windows бачила ST-Link |
| OpenOCD | Linux: sudo apt install openocd; Windows: збірки xPack OpenOCD | вільна альтернатива; працює і з ST-Link, і з Raspberry Pi |
| Ghidra | ghidra-sre.org | розбір копії прошивки на комп'ютері |
На Windows консольна програма після встановлення лежить тут:
C:\Program Files\STMicroelectronics\STM32Cube\STM32CubeProgrammer\bin\STM32_Programmer_CLI.exe
Далі в командах пишемо просто STM32_Programmer_CLI: або додайте теку bin у PATH, або запускайте з неї.
Порядок дій коротко:
- Плата — без мережі. ST-Link під'єднати до X20 за схемою вище, потім — у USB.
- Перевірити, що комп'ютер бачить ST-Link:
STM32_Programmer_CLI -l st. Програма покаже ST-Link, версію його прошивки й серійний номер (якщо публікуєте вивід, номер краще прибрати). - Перевірити захист:
STM32_Programmer_CLI -c port=SWD mode=HOTPLUG freq=100 -ob displ. РядокRDPзі значенням0xAA (Level 0, no protection)означає: захисту немає, прошивку можна прочитати. Що означають інші значення — у наступному розділі. - Прочитати прошивку двічі й порівняти копії — розділ Якщо захисту немає — копія.
Чи можна зберегти прошивку
STM32 має захист від читання — рівень RDP (0, 1 або 2). Від нього залежить, чи прочитається прошивка.
STM32CubeProgrammer (найпростіше). Вибрати ST-LINK, режим підключення «Normal» (або «Hot plug» — підключитися без скидання мікроконтролера), натиснути Connect. Програма покаже назву кристала й розмір флеш-пам'яті, а на вкладці OB (Option bytes) — RDP: AA — рівень 0, CC — рівень 2, BB чи будь-яке інше — рівень 1. На вкладці OB нічого не змінювати й не натискати Apply. Якщо програма запропонує оновити прошивку самого ST-Link — відмовтеся: клони після такого оновлення іноді перестають працювати.
OpenOCD (Windows, Linux):
openocd -f interface/stlink.cfg -f target/stm32f3x.cfg -c "adapter speed 100"
Коли OpenOCD знайде мікроконтролер, у другому вікні:
telnet localhost 4444
і там по черзі (кожна команда лише читає):
mdw 0xE0042000
mdh 0x1FFFF7CC
mdw 0x4002201C
mdb 0x1FFFF800 16
| Команда | Що показує | Як читати |
|---|---|---|
mdw 0xE0042000 | ідентифікатор кристала | молодші три шістнадцяткові цифри: 422 — родина F302/F303 на 128–256 КБ; 439 — F301/F302 на 32–64 КБ; 446 — F302/F303 на 384–512 КБ |
mdh 0x1FFFF7CC | розмір флеш-пам'яті в КБ | 0x0100 = 256 КБ, 0x0040 = 64 КБ |
mdw 0x4002201C | регістр FLASH_OBR | біти 2–1: 00 — рівень 0, 01 — рівень 1 (останній шістнадцятковий знак 0 або 1 — рівень 0; 2 або 3 — рівень 1) |
mdb 0x1FFFF800 16 | option bytes — налаштування кристала | перший байт aa — рівень 0 |
| Що вийшло | Рівень | Що це означає | Що робимо |
|---|---|---|---|
біти 2–1 = 00, перший байт option bytes aa | 0 | захисту немає | зберігаємо всю флеш-пам'ять (нижче) |
біти 2–1 = 01, перший байт — інший (не aa) | 1 | через SWD флеш-пам'ять не читається | копію прошивки не зробити. Зняти захист можна лише разом зі стиранням усієї прошивки — цього не робимо |
| програма не бачить мікроконтролера, хоча підключення перевірено | можливо 2 | налагодження вимкнено назавжди | прошивку не прочитати й не замінити; спершу ще раз перевірити дроти, живлення й NRST |
Якщо захисту немає — копія
У STM32CubeProgrammer: вкладка «Memory & File editing» (значок олівця), адреса 0x08000000, розмір 0x40000 (256 КБ; якщо після Connect програма показала інший розмір флеш-пам'яті — підставте його), Read, потім Save As… у файл. Зробіть так двічі й порівняйте файли.
У консолі STM32CubeProgrammer (так читали ми; кожна команда лише читає):
STM32_Programmer_CLI -c port=SWD mode=HOTPLUG freq=100 -ob displ
STM32_Programmer_CLI -c port=SWD mode=HOTPLUG freq=100 -u 0x08000000 0x40000 flash_1.bin
STM32_Programmer_CLI -c port=SWD mode=HOTPLUG freq=100 -u 0x08000000 0x40000 flash_2.bin
STM32_Programmer_CLI -c port=SWD mode=HOTPLUG freq=100 -u 0x1FFFF800 0x10 optbytes.bin
mode=HOTPLUG— під'єднатися, не скидаючи мікроконтролер: програма в ньому працює далі.freq=100— 100 кГц: повільно (одна копія 256 КБ читається ≈ 33 с), зате надійно навіть із дротами-щупами.-u(upload) — це читання з мікроконтролера у файл, хоч назва й плутає. Записують у мікроконтролер ключі-dі-w, стирає-e— їх тут не вживаємо.- Порівняти копії: на Windows
fc /b flash_1.bin flash_2.bin(відповідь «FC: no differences encountered» — однакові), у Linuxcmp flash_1.bin flash_2.bin(нічого не вивела — однакові). Або порівняти контрольні суми:certutil -hashfile flash_1.bin SHA256на Windows,sha256sum flash_*.binу Linux.
В OpenOCD — у тому самому вікні telnet:
halt
dump_image flash_1.bin 0x08000000 0x40000
dump_image flash_2.bin 0x08000000 0x40000
dump_image optbytes.bin 0x1FFFF800 16
resume
0x40000— це 256 КБ. Якщоmdh 0x1FFFF7CCпоказав інший розмір, підставте його: розмір у КБ × 1024 у шістнадцятковому вигляді.haltлише зупиняє виконання програми,resume— продовжує; нічого не записується.- Файли з'являються в теці, з якої запущено OpenOCD. Дві копії мають бути однакові (
cmp flash_1.bin flash_2.bin) і не складатися з самихFFчи00.
Що ще зберегти
| Що | Де | Навіщо | У статтю |
|---|---|---|---|
| прошивка (флеш-пам'ять) | 0x08000000, 256 КБ | головна копія — до неї завжди можна повернутись | ні: це програма виробника |
| option bytes | 0x1FFFF800, 16 байт | рівень захисту й налаштування кристала | так — значення й що вони означають |
| ідентифікатор кристала, розмір флеш | 0xE0042000, 0x1FFFF7CC | точна модель | так |
| унікальний номер кристала | 0x1FFFF7AC, 12 байт | однозначно визначає саме цей кристал | ні — приватне |
| EEPROM 24C08WP | вище | налаштування й «навчені» значення | так: номерів плати в ній немає |
| вбудований завантажувач ST | системна пам'ять | однаковий на всіх таких кристалах — зберігати не треба | — |
Що можна робити, нічого не зіпсувавши
| Можна (лише читання) | Навіщо |
|---|---|
| читати ідентифікатор, розмір флеш, option bytes | знати, що за кристал і як він налаштований |
| читати флеш-пам'ять і оперативну пам'ять | копія прошивки; стан змінних під час роботи |
| читати регістри периферії (GPIO, таймери, налаштування UART; регістри даних UART і SPI не читати — читання скидає їхні прапорці) | дізнатися, які ніжки працюють як ШІМ для інвертора, який UART іде до панелі |
halt / resume | зупинити програму, щоб подивитись стан, і продовжити |
розбирати копію прошивки на комп'ютері (Ghidra: ARM Cortex-M, база 0x08000000) | знайти, як прошивка керує двигуном, реле й датчиками |
| Не можна: зіпсує щось, часом назавжди | Що станеться |
|---|---|
зняти захист рівня 1 (stm32f1x unlock, зміна RDP на 0) | стирається вся прошивка |
| встановити рівень 2 | налагодження вимикається назавжди, повернути неможливо |
flash erase…, flash write…, program, «Erase», «Program», «Download» | стирання або заміна прошивки |
змінювати option bytes (stm32f1x options_write) | можна ввімкнути захист або змінити поведінку кристала |
| подати на плату мережу, поки під'єднано Pi чи програматор | мережева напруга на Pi й комп'ютер |
Правило кроку: усі команди тут лише читають. Якщо програма пропонує щось стерти, записати чи «розблокувати» — відповідь «ні».
Що ми прочитали
Читали клоном ST-Link V2, під'єднаним до падів X20: пад 1 — SWCLK, пад 2 — SWDIO, пад 5 — GND, пад 6 — 3,3 В. Плату живив сам ST-Link. Пади 3 (NRST) і 4 не під'єднували: скидання не знадобилось. Команди — ті, що в розділі копія, у консолі STM32CubeProgrammer v2.23.
| Що | Результат |
|---|---|
| напруга плати (від ST-Link) | 3,26 В |
| ідентифікатор кристала | 0x422, ревізія Y: родина STM32F302xB/xC і F303xB/xC, ядро Cortex-M4 |
| флеш-пам'ять | 256 КБ (0x1FFFF7CC = 0x0100) |
| захист від читання (RDP) | 0xAA — рівень 0, захисту немає |
| захист від запису | вимкнений на всіх ділянках |
| option bytes | aa 55 ff 00 ff 00 ff 00 ff 00 ff 00 ff 00 ff 00 — заводські значення |
| копія прошивки | збережено: дві копії по 256 КБ, однакові байт у байт; ≈ 33 с кожна |
| копія option bytes | збережено, 16 байт |
Маркування не збігається з кристалом. На корпусі — STM32F301 VCT6, а кристал відповідає як STM32F302/F303 на 256 КБ (у лінійці F301 ідентифікатор 0x439 і щонайбільше 64 КБ). Схоже, мікросхему маркували на замовлення виробника плати. За блоками, які вмикає прошивка (таймер TIM8, шість компараторів, чотири підсилювачі; у F302 таймера TIM8 немає), це, найімовірніше, саме STM32F303xC, тож документацію беремо на STM32F303VC. Розкладка ніжок це підтверджує: SWD справді на ніжках 72 і 76, як у F303VC.
Що зберегли, крім прошивки: option bytes (16 байт), ідентифікатор і розмір флеш-пам'яті, а також унікальний номер кристала (0x1FFFF7AC, 12 байт). Унікальний номер — лише в приватних нотатках: він однозначно визначає саме цей кристал. Прочитати його можна так:
STM32_Programmer_CLI -c port=SWD mode=HOTPLUG freq=100 -r32 0x1FFFF7AC 12
Копію EEPROM викладено вище: номера плати в ній немає. Саму прошивку не викладаємо: це програма виробника.
З чого складається прошивка
Усе тут розібрано з копії на комп'ютері, без жодного запису в плату. Флеш-пам'ять на 256 КБ поділена так:
| Ділянка флеш-пам'яті | Розмір | Що там |
|---|---|---|
| перша сторінка (2 КБ) | ≈ 1 КБ | завантажувач |
| далі | ≈ 118 КБ | основна програма: таблиця переривань, код, таблиці |
| окрема ділянка в другій половині | 32 КБ | дані: налаштування, зокрема заводський образ EEPROM |
| ще одна невелика ділянка | ≈ 200 байт | ще трохи даних |
| решта | ≈ 100 КБ | порожньо (FF) |
Завантажувач
На самому початку стоїть рядок EDS_ST_STM32F3_02_210313 — схоже на назву й дату збірки (13.03.2021). Що робить завантажувач після ввімкнення:
- Вмикає зовнішній генератор — на нашій платі це керамічний резонатор
80.Kна 8 МГц — і множник частоти ×3: 24 МГц. - Налаштовує послідовний порт USART1 на ніжках PE0/PE1 (ніжки 97 і 98): 9600 бод, 8 біт з парністю (на 24 МГц дільник 2500 дає рівно 9600).
- Надсилає байт
0x54і ≈ 30 мс чекає відповіді (до 1 с, якщо попередній запуск попросив довше). - Якщо відповіді немає — ставить в оперативній пам'яті позначку
55 AAі перезапускає кристал сторожовим таймером. Наступний запуск бачить позначку й одразу передає керування основній програмі. - Якщо відповідь є — приймає команди:
| Байт команди | Що робить (за нашим розбором) |
|---|---|
0x0A | перевірка зв'язку — відповідає 0x8A |
0x5B | віддає рядок версії (EDS_ST_…, 32 байти) |
0x77 | задає адресу (найімовірніше, куди приймати дані) |
0x04 | змінює швидкість порту |
0x1A | запускає код із заданої адреси |
Сам завантажувач у флеш-пам'ять не пише: схоже, оновлення працює так — в оперативну пам'ять приймається програма-записувач, і вже вона переписує основну програму. Тобто прошивку можна оновити через той самий послідовний порт, яким плата спілкується з панеллю (лише формат інший: завантажувач — з парністю, 8E1, основна програма — без неї, 8N1). Ми цього не робимо, але це пояснює, звідки завантажувач на платі.
Основна програма
Основна програма починається з таблиці переривань одразу за завантажувачем. Крім стандартних, у ній задіяно лише сім обробників — вони одразу показують, що головне в програмі:
| Переривання | Що це |
|---|---|
| ADC1_2 | такт векторного керування: щойно АЦП1 виміряв напругу шини, прошивка рахує керування двигуном; струми фаз U і V міряють АЦП3 і АЦП4 через вбудовані підсилювачі |
| TIM1_UP | кожен період ШІМ інвертора |
| TIM1_BRK, TIM8_BRK | аварійне вимкнення інверторів (прошивка розрахована на два інвертори; на нашій платі стоїть один) |
| USART1 | прийом і передавання по шині D-Bus |
| UART5 | ще один послідовний порт: лише передавання, на ніжки не виведено; призначення невідоме |
| EXTI9_5 | подія на ніжці 93 (PB7) — найімовірніше, від чогось імпульсного |
Програма вміє сама писати у власну флеш-пам'ять (у ній є послідовність розблокування запису) — найімовірніше, щоб зберігати частину налаштувань у ділянці даних. Що саме прошивка вмикає на кристалі і які ніжки читає — у другій частині.
Самоперевірка флеш-пам'яті
Під час роботи програма рахує апаратним блоком CRC контрольну суму ділянок своєї флеш-пам'яті за таблицею діапазонів. Так зазвичай роблять у побутовій техніці, щоб пошкоджена пам'ять не керувала ТЕНом і двигуном.
Наслідок для нас: підправити в рідній прошивці навіть один байт не вийде — самоперевірка це помітить (тому й своя прошивка).
Що далі
- Карта плати: що рідна прошивка вмикає на кристалі, які ніжки куди йдуть, датчики температури, шина D-Bus — у другій частині.
- Своя прошивка: реле, датчики, насос, ТЕН — у третій частині.
Безпека
- Не вмикати плату в мережу, поки під'єднано програматор, ST-Link чи Raspberry Pi. Земля плати з'єднана з мережею — мережева напруга потрапить на комп'ютер. Як це перевірити тестером і як працювати від мережі — у третій частині.
- Конденсатор шини тримає ~325 В від кількох секунд до кількох хвилин після вимкнення. Перед тим як торкатися плати, яка була в мережі, — виміряти напругу на ньому; за потреби розрядити через резистор 10 кОм 5 Вт, а не викруткою.
- Дроти двигуна під мережевою напругою: інвертор не має розв'язки, і кожен вихід імпульсами сягає ~325 В відносно землі. «54 В» на зливному насосі — лише номінальна напруга обмотки, яку інвертор формує ШІМом.
- Двигун із магнітами сам виробляє напругу, коли його вал крутиться (рукою чи потоком води), навіть якщо плата вимкнена.
- ТЕН — лише з потоком води, окремою лінією з автоматом 16 А й ПЗВ 30 мА, з заземленим корпусом насоса.
🔒 Ідентифікатори й оригінальні копії: приховано, це бачить лише автор.
Журнал змін статті
- 2026-11-18 — серію перебудовано з п'яти частин у три. Сюди зведено плату, копію EEPROM, копію прошивки STM32 (колишня друга частина) і будову рідної прошивки (з колишньої третьої). Оновлено за вимірами й розбором прошивки: напруги блока живлення, утримання живлення ніжкою PC13, живлення драйверів інвертора імпульсами, шунти 0,41 Ом, реле ТЕНа й JW2SN, резонатор 8 МГц, відомі роз'єми, поріг «немає води» в EEPROM; розділ про насос — рішення писати свою прошивку.
- 2026-11-15 — у будові прошивки: переривання EXTI9_5 — від ніжки 93 (PB7).
- 2026-11-12 — фото пад X20 з підписами: куди під'єднувати ST-Link; реле JW2SN — факт, а не здогад.
- 2026-11-10 — пади 3 і 4 X20 прозвонено: 3 — NRST через 220 Ом, 4 — ніжка 90 (PB4); фото прозвонки; схеми ST-Link і Raspberry Pi оновлено.
- 2026-11-10 — розбір прошивки: будова, завантажувач, основна програма, самоперевірка.
- 2026-11-10 — копія прошивки STM32: програми й драйвери, порядок дій, команди консолі, результати читання нашої плати, звірка X20 з відкритим описом.
- 2026-11-10 — перша чернетка: що корисного лишилося від посудомийки, опис плати за фото, що потрібно для насоса, копія EEPROM.