Перейти до вмісту
Майстерня: ремонт і досліди

Плата посудомийки Bosch SWS4118: своя прошивка — реле, датчики, насос, ТЕН (частина 3)

Опубліковано 19.11.2026
Зміст статті 16
  1. Що вже знаємо
  2. Земля плати і мережа: чому ST-Link не можна лишати під'єднаним
  3. Інструменти
  4. З чого починаємо: виміри до першого під'єднання
  5. Етап 1: реле ТЕНа і сирі покази датчика, без мережі
  6. Етап 2: градуси, без мережі
  7. Дисплей з кнопками
  8. Етап 3: сигнали двигуна без мережі
  9. Перший запуск від мережі: лише журнал
  10. Захист за струмом і вимір струму
  11. Етап 4: перший запуск насоса з кнопок
  12. Живлення драйверів силового модуля
  13. Параметри двигуна для векторного керування
  14. Наступні етапи
  15. Додаток: ST Motor Profiler
  16. Журнал змін статті

Третя частина про плату посудомийки Bosch 702168823.01GA / SWS4118 Rev.4. У першій частині ми зробили копії EEPROM і рідної прошивки, у другій склали карту плати: яка ніжка мікроконтролера чим керує. Тут — своя прошивка, етап за етапом: від реле й датчиків без мережі до перших обертів насоса. У статті:

  • що вже знаємо — коротко;
  • чому під час роботи від мережі до плати не можна під'єднувати комп'ютер і як ми працюємо без USB-ізолятора;
  • інструменти й виміри до першого під'єднання ST-Link;
  • етапи 1–3 без мережі: реле ТЕНа й датчик температури, градуси, сигнали керування двигуном;
  • дисплей з кнопками, щоб бачити стан прошивки без комп'ютера;
  • перший запуск від мережі: журнал у флеш-пам'яті й ніжка, що тримає живлення плати;
  • захист за струмом, як у рідній прошивці;
  • етап 4: насос від мережі, правила для ТЕНа й живлення драйверів силового модуля;
  • параметри двигуна для векторного керування і наступні етапи.

чернетка — пишемо прошивку поетапно

⚠ Своя прошивка стирає рідну. Копії рідної ми зробили в першій частині; повернути її можна тим самим ST-Link.

Що вже знаємо

Усе — з вимірів у другій частині і з етапів нижче:

ЩоНіжки мікроконтролера
реле ТЕНа91 (PB5) і 68 (PA9), через 4,7 кОм
реле JW2SN (перемикання насосів)60 (PD13); вимкнене — силовий модуль крутить наш насос із ТЕНом (так пускає його й рідна прошивка)
утримання живлення плати від мережі7 (PC13): доки на ній «1», блок живлення плати працює (нижче)
живлення драйверів модуля (VCC)92 (PB6) — імпульси через насос заряду, без них VCC немає; 47 (PB10) — схоже, зворотний зв'язок (нижче)
входи силового модуля39–44 (PE8–PE13) — таймер TIM1, через 1 кОм
шунти струму фаз35 (PB0), 52 (PB13), 48 (PB11) — входи компараторів, що вимикають TIM1
датчик температури ТЕНа34 (PC5) і 26 (PA3), через 47 кОм; середній дріт — земля
тактуваннярезонатор 8 МГц (маркування 80.K) на ніжках 12 і 13
вільні ніжки під дисплей і кнопки63–65, 78–80 — виводи таймера TIM8 для другого інвертора, якого на платі немає; ведуть до порожнього місця другого модуля (друга частина)

Таблиці перерахунку показів АЦП у градуси є в рідній прошивці (друга частина); плата та сама, тож їх можна брати як є.

Земля плати і мережа: чому ST-Link не можна лишати під'єднаним

Мікроконтролер керує силовим модулем напряму, через резистори по 1 кОм, без оптронів (див. другу частину). Отже, його земля — це «мінус» шини 325 В, а «мінус» шини через діоди мосту з'єднаний з обома мережевими дротами. Земля плати не відокремлена від мережі: у кожен другий напівперіод, коли фазний дріт L від'ємний відносно землі, вона опиняється майже під повною напругою мережі.

Припустімо, у цей час до плати під'єднано ST-Link і стаціонарний комп'ютер. Земля USB у нього з'єднана із заземленням розетки, тож через діод мосту, землю плати, ST-Link і USB піде струм короткого замикання від мережі. Можуть згоріти доріжки землі на платі, ST-Link і USB-порт комп'ютера; у кращому разі спрацює ПЗВ. Якщо розетка без заземлення, корпус комп'ютера через фільтр блока живлення може мати до сотні вольт змінної напруги, і ПЗВ може не спрацювати. Ноутбук на батареї без інших під'єднань струму замикання не дасть, але його корпус і порти опиняться під напругою плати, і торкатися їх небезпечно. Якщо ж ноутбук під'єднаний до зарядки, монітора чи мережевого кабелю — усе як зі стаціонарним.

Як перевірити тестером. Вилка вийнята з розетки, великий конденсатор розряджений: перевірити на постійній напрузі, що на ньому близько 0 В. Далі три виміри:

  1. Земля мікроконтролера (ніжка 74 або пад X20.5) — вивід 1 модуля (COM), прозвонка: пищить — земля мікроконтролера й земля модуля одне й те саме.
  2. Земля мікроконтролера — «мінус» великого конденсатора, прозвонка або опір: пищить або менше 1 Ом.
  3. «Мінус» великого конденсатора — L і N мережевого роз'єму, режим перевірки діодів, обидві полярності: червоний щуп на «мінусі» конденсатора, чорний на L чи N — 0,4–0,7 В; навпаки — спершу мале число, що росте до OL (тестер заряджає конденсатор), це норма.

Якщо всі три збіглися, земля плати точно з'єднана з мережею. Якщо ні — це ще не доказ відокремлення: на шляху може стояти запобіжник, реле чи терморезистор. Поводимося однаково обережно.

Що вже показала наша плата. Те, що земля мікроконтролера — це земля силового модуля, підтверджують дві речі з наступних етапів. Насос від мережі крутиться від сигналів 3,3 В, які мікроконтролер подає на модуль через резистори 1 кОм без жодної розв'язки, — так буває лише за спільної землі. А на ніжці шунта без струму 0,43 В відносно X20.5 — рівно стільки, скільки дає подільник 10 кОм / 1,5 кОм від 3,3 В, коли нижній кінець шунта (COM модуля) на землі мікроконтролера («Захист за струмом»). Силова шина від мережі заряджається до 296–300 В. Що ще не перевірено:

  • прямої прозвонки з пунктів 1–3 ми не записали;
  • чи з'єднаний «мінус» конденсатора з L і N через діоди мосту — не міряли; поводимося так, ніби з'єднаний.

З USB-ізолятором було б безпечніше для комп'ютера: недорогий модуль на мікросхемі ADuM3160 розриває електричне з'єднання між комп'ютером і платою, і можна стежити за роботою прошивки, коли плата в мережі. Але ST-Link, дроти й плата за ізолятором однаково під напругою мережі — торкатися їх не можна. Ізолятора в нас немає, тому працюємо без нього, у суворому порядку:

  1. Прошивку записуємо лише тоді, коли вилку вийнято з розетки, а конденсатор розряджений (близько 0 В); плату живить ST-Link.
  2. Перед тим як увімкнути мережу, від'єднуємо всі дроти ST-Link від плати, а не лише USB від комп'ютера. Після вимкнення мережі знову чекаємо й перевіряємо, що на конденсаторі близько 0 В, і лише тоді торкаємося плати.
  3. Що прошивка робила під час роботи від мережі, вона записує в окрему ділянку власної флеш-пам'яті мікроконтролера; потім, знову без мережі, читаємо її через ST-Link.
  4. Осцилограф із живленням від мережі до ввімкненої плати затискачем землі не під'єднувати: його земля теж з'єднана із заземленням розетки, наслідок той самий.
  5. Тестером на ввімкненій платі міряти можна: він на батарейці. Тестер — на 600 В, категорія CAT II або вища; чорний щуп — на землю плати, не на заземлення; працювати однією рукою й торкатися лише ізольованих щупів. Корпус тестера й щупи при цьому теж під напругою плати.

Порядок запуску насоса від мережі:

  1. Без мережі. Прошивка з реле й датчиками; мікроконтролер живить ST-Link. Потім — сигнали керування модулем: виходи TIM1 перевіряємо на входах модуля (виводи 4, 5, 9, 10, 14, 15), силова частина при цьому без живлення.
  2. Захисти в прошивці — ще до першого імпульсу: мертвий час між верхнім і нижнім ключем, аварійне вимкнення TIM1 від шунтів, старт із малої напруги й плавний розгін, сторожовий таймер.
  3. Перший запуск насоса від мережі (перед ним — запуск лише з журналом, розділ «Перший запуск від мережі»): усі дроти ST-Link від'єднані від плати (прошивку записали — від'єднали; чому — вище в цьому розділі); з USB-ізолятором його можна було б лишити під'єднаним (комп'ютер був би захищений, але плата однаково під напругою мережі), але ізолятора в нас немає. Лампу розжарювання послідовно в мережевий дріт ми свідомо не ставимо, хоча часто так роблять: вона обмежила б струм, якщо щось піде не так. Тому все тримається на захистах у прошивці з пункту 2 і на перевірці сигналів без мережі з пункту 1; мережевий запобіжник на платі лишається на місці. Мережа — через пристрій захисного вимкнення (ПЗВ), але ПЗВ не робить плату безпечною для дотику: до ввімкненої плати не торкатися. Насос — із водою.

Інструменти

ЩоНавіщо
ST-Link V2записати прошивку й розмовляти з нею, не зупиняючи її
STM32CubeProgrammerбезкоштовна програма ST; з неї потрібен консольний STM32_Programmer_CLI
Arm GNU Toolchainбезкоштовний компілятор arm-none-eabi-gcc для мікроконтролерів Arm
тестерперевіряти рівні на ніжках

Прошивка написана без бібліотек ST, на самих регістрах за довідником RM0316: кожен запис у регістр видно в коді, і нічого зайвого не вмикається.

Пади X20 з підписами: куди під'єднувати ST-Link
Пади X20 зліва направо: 1 — SWCLK, 2 — SWDIO, 3 — NRST (необов'язково), 4 — PB4 (не під'єднувати), 5 — GND, 6 — 3,3 В. Кольори рамок — як у дротів на схемі під'єднання ST-Link. Докладно — у першій частині.

З чого починаємо: виміри до першого під'єднання

Двох звичних захистів у нас немає: ні лампи розжарювання послідовно в мережевому дроті, ні USB-ізолятора. Тому все, що може зашкодити, ми перевіряємо тестером заздалегідь, а з комп'ютером плату з'єднуємо лише тоді, коли вона не в мережі.

ПлатаST-Link і USBЧому
без мережі, живиться від ST-Linkможна, після вимірів нижчена платі лише 3,3 В від самого ST-Link (коли конденсатор розряджено, крок 1)
у мережініколи: усі дроти ST-Link від'єднаніземля плати з'єднана з мережею — USB-кабель замкне її на заземлення комп'ютера (розділ вище)

Друге правило виміром не обійти. У кожен другий напівперіод земля плати опиняється під напругою мережі, і хоч би що показав тестер заздалегідь, USB-кабель з'єднає її із заземленням комп'ютера. Тому статистику роботи від мережі ми бачимо не наживо, а з журналу, який прошивка сама пише у свою флеш-пам'ять (розділ «Перший запуск від мережі»).

Виміри без мережі, перш ніж уперше під'єднати ST-Link до комп'ютера. Знадобиться ще USB-тестер (USB-амперметр) між комп'ютером і ST-Link: він показує струм, і видно, що споживає плата.

  1. Напруга на великому конденсаторі: вилка з розетки, тестер на постійній напрузі — ≈ 0 В; інакше зачекати й поміряти знову.
  2. Чи з'єднана земля плати з мережею — три виміри з розділу «Земля плати і мережа».
  3. Опір між падами 6 (3,3 В) і 5 (GND) роз'єму X20, обидві полярності: спершу мале число, що росте (заряджаються конденсатори), і зупиняється на сотнях ом і більше. Стабільно менше ≈ 10 Ом — коротке замикання на шині 3,3 В: ST-Link не під'єднувати.
  4. Струм ST-Link без плати — USB-тестер між комп'ютером і ST-Link; запишіть число, це «нуль» для кроку 5.
  5. Струм ST-Link із платою: ST-Link під'єднати до X20, коли USB вийнято, потім USB — через USB-тестер. Очікуємо на кілька десятків міліампер більше, ніж у кроці 4. Понад ≈ 150 мА, світлодіод ST-Link гасне чи комп'ютер повідомляє про перевантаження порту — одразу вийняти USB.
  6. Напруга на паді 6: ≈ 3,3 В, не нижче ≈ 3,0 В; нижче — стабілізатор ST-Link не тягне плату (перша частина).
  7. Напруга живлення очима самої прошивки: після запису прошивки етапу 1 — поле +24 поштової скриньки (етап 1), ≈ 3300 мВ. Різниця з тестером понад ≈ 100 мВ — розібратися до наступних етапів.

Що вийшло в нас. На паді 6 — 3,289 В, прошивка показала 3297 мВ (у журналі 3293–3300 мВ): різниця менше 10 мВ, стабілізатор ST-Link плату тягне, перезапусків через просідання живлення не було. Числа кроків 3–5 ми не записали; якщо повторюєте — запишіть, вони знадобляться для порівняння.

Чому межа ≈ 150 мА: у клонах ST-Link стоїть маленький стабілізатор 3,3 В, розрахований на одну-дві сотні міліампер. Сам мікроконтролер на 8 МГц бере кілька міліампер, решта деталей на шині 3,3 В — ще десятки; струм понад 150 мА означає, що від 3,3 В живиться щось зайве або є витік.

💡 Між комп'ютером і ST-Link можна поставити USB-хаб із власним блоком живлення: якщо без мережі щось піде не так, першим постраждає порт хаба, а не комп'ютера. Це захист лише від перевантаження по струму: землю хаб не розриває, і від мережі він не захищає — там правило одне: ST-Link від'єднаний.

Етап 1: реле ТЕНа і сирі покази датчика, без мережі

Що робить прошивка етапу 1:

  1. Одразу після старту ставить усі входи силового модуля (ніжки 39–44) у низький рівень — ключі модуля закриті; таймер TIM1 не вмикається взагалі. Реле JW2SN — вимкнене.
  2. За командою з комп'ютера вмикає реле ТЕНа — ліве (ніжка 91), праве (68) або обидва. Кожне саме вимикається через 30 секунд, якщо команду не повторили.
  3. Раз на 100 мс міряє обидва входи датчика температури (ніжки 34 і 26) і показує сирі числа АЦП, 0–4095.
  4. Сторожовий таймер: якщо програма зависне, мікроконтролер перезапуститься приблизно за секунду, і всі виходи знову будуть вимкнені.
  5. Статистика (версія 2): напруга живлення мікроконтролера, виміряна за його внутрішньою опорною напругою, найменше й найбільше значення обох входів датчика від старту, номер запуску плати.
  6. Журнал (версія 2): раз на 10 секунд — запис у власну флеш-пам'ять; його читаємо після роботи від мережі (розділ «Перший запуск від мережі»).

Як прошивка говорить із комп'ютером. Окремих дротів і послідовного порту не треба: ST-Link уміє читати й писати пам'ять мікроконтролера, не зупиняючи програму. У пам'яті за адресою 0x20000000 прошивка тримає «поштову скриньку»: позначку «етап 1 працює», команду для реле, сирі числа АЦП, напругу живлення, статистику й стан журналу.

Поштова скринька етапу 1: що за якою адресою
ЗсувЩо там
+000x53575331 — прошивка етапу 1 працює
+04версія прошивки (2)
+08мілісекунди від старту
+0Cкоманда: комп'ютер пише 0xA50000xx, де біт 0 — ліве реле, біт 1 — праве; прошивка обнуляє
+10які реле ввімкнені зараз
+14скільки мілісекунд лишилось до автовимкнення
+18сирий АЦП ніжки 34 (PC5, X13.3)
+1Cсирий АЦП ніжки 26 (PA3, X13.5)
+20причина останнього перезапуску
+24напруга живлення мікроконтролера (VDDA), мВ
+28АЦП ніжки 34 від старту: найменше (молодші 16 біт) і найбільше (старші 16 біт)
+2Cте саме для ніжки 26
+30VDDA від старту: найменша й найбільша, мВ
+34номер запуску плати (з журналу)
+38скільки записів журналу зроблено від старту
+3Cкуди піде наступний запис журналу (0–127)

Команди консольного програматора ST:

# прочитати скриньку
STM32_Programmer_CLI -c port=SWD mode=HOTPLUG -r32 0x20000000 0x40
# увімкнути ліве реле ТЕНа на 30 с (праве — 0xA5000002, обидва — 0xA5000003, вимкнути — 0xA5000000)
STM32_Programmer_CLI -c port=SWD mode=HOTPLUG -w32 0x2000000C 0xA5000001
# перед читанням журналу — зупинити його до перезапуску плати
STM32_Programmer_CLI -c port=SWD mode=HOTPLUG -w32 0x2000000C 0xA6000000
# прочитати журнал: останні 4 КБ флеш-пам'яті — у файл
STM32_Programmer_CLI -c port=SWD mode=HOTPLUG -u 0x0803F000 0x1000 log.bin

Як перевірити без мережі. Вилка вийнята з розетки, конденсатор розряджений, плату живить ST-Link. Котушки реле розраховані на 12 В, тож без мережі реле не клацнуть — перевіряємо тестером ніжки й точки на платі. Точки 1 і 6 — входи лівого й правого транзистора, що вмикають котушки реле ТЕНа (фото ключів у другій частині); вхід транзистора реле JW2SN — кінець резистора 472 з боку транзистора.

ПеревіркаОчікуємоРезультат
скринька +000x53575331✔ 0x53575331
ліве реле ввімкнене — точка 1 відносно землі≈ 0,6–0,8 В; через 30 с — 0 В✔ 0,70 В; через 30 с — 0 В
праве реле ввімкнене — точка 6 відносно землі≈ 0,6–0,8 В; через 30 с — 0 В✔ 0,71 В; через 30 с — 0 В
реле JW2SN (ніжка 60) — вхід транзистора, ніжка ввімкнена з програматора≈ 0,6–0,8 В; після повернення ніжка — 0✔ 0,756 В; після повернення ніжка — 0 (за регістром IDR)
ніжки 39–44 і 60 весь час0 В✔ 0 В на всіх шести входах модуля; ніжка 60 — теж 0 (поза перевіркою JW2SN)
АЦП ніжки 34 при кімнатній температурічисло з таблиці 1 чи 2 біля 20 °C (2439 або 2948)✔ 2339: за таблицею 1 це ≈ 22,7 °C (без датчика — 4091–4093)
АЦП ніжки 26 при кімнатній температуріте саме✔ 2863: за таблицею 2 це ≈ 22,6 °C
скринька +24 (VDDA)≈ 3300 мВ✔ 3297 мВ; у журналі 3293–3300 мВ
скринька +34 після кожного перезапускуна 1 більше✔ у журналі запуски 6–18 ідуть підряд, жодного від сторожового таймера
скринька +38 через хвилину6–7 (запис старту й далі раз на 10 с)✔ 4 на 32-й секунді, 8 на 77-й
скринька +3Cне 0xFFFFFFFF✔ 0x61, далі 0x65: журнал пишеться

Якщо в +3C лишається 0xFFFFFFFF, журнал не пишеться: варто глянути option bytes (STM32_Programmer_CLI -c port=SWD -ob displ) — чи не захищені від запису останні сторінки флеш-пам'яті.

Без мережі реле не клацають, тому ми міряли вхід транзистора, що вмикає котушку (точки 1 і 6): 0,7 В там означає, що ніжка мікроконтролера дає «1» і транзистор відкритий. Дві дрібниці, з якими ми зіткнулися. Після запису команди програматор пише «Failed to download data»: прошивка одразу обнуляє команду, тож, звіряючи записане, програматор читає вже 0. Команда при цьому виконана, стан реле видно в скриньці +10. А дешевий клон ST-Link підключався нестабільно; надійніше спершу підключитися зі скиданням (дріт NRST на пад 3, mode=UR), а вже далі — «гаряче» (mode=HOTPLUG).

Прошивка етапу 1 реле JW2SN не вмикає і в кожному циклі сама тримає ніжку 60 на нулі, тож просто записати «1» з програматора не вийде: прошивка за мить поверне 0. Для перевірки ми через програматор перемкнули ніжку на таймер TIM4 (канал 2 — саме ним рідна прошивка й керувала цим реле) у режимі «постійно 1» (Force active): поки ніжка віддана таймеру, запис прошивки в регістр виходу на неї не діє. Після виміру повернули ніжку у звичайний вихід і вимкнули таймер та його тактування, і на ній знову 0. Так перевіряємо лише без мережі.

Два числа АЦП показують, яка таблиця з рідної прошивки (друга частина) до якого входу: при 20 °C таблиця 1 дає 2439, таблиця 2 — 2948. Виміряно: ніжка 34 — таблиця 1, ніжка 26 — таблиця 2. За такої відповідності обидва датчики показують майже однаково: 22,7 і 22,6 °C; з переставленими таблицями вийшло б 38 і 8 °C.

Етап 2: градуси, без мережі

Прошивка етапу 2 робить усе те саме, що етап 1, і ще перераховує покази обох датчиків у градуси Цельсія за таблицями рідної прошивки: ніжка 34 — таблиця 1, ніжка 26 — таблиця 2 (відповідність з'ясували на етапі 1).

Як прошивка рахує:

  1. Між точками таблиці — по прямій, як, найімовірніше, рахує й рідна прошивка. Результат — ціле число десятих часток градуса, без дробових чисел.
  2. За межами таблиці (холодніше 0 °C чи гарячіше 125 °C) градусів не вигадує, а показує стан датчика.
  3. Обрив і замикання показує окремо. Без датчика вхід показує майже максимум (4000 і більше), а замикання на землю — майже нуль (до 100).

У скриньці з'явилися два поля, а позначка на початку змінилася на 0x53575332, тобто «етап 2»:

ЗсувЩо там
+40температура ніжки 34 за таблицею 1, десяті частки °C: 234 = 23,4 °C
+44те саме для ніжки 26 за таблицею 2
замість градусів: 0x7FFF0001 — обрив, …02 — замикання, …04 — нижче 0 °C, …05 — вище 125 °C

Журнал у флеш-пам'яті не змінився; програма, що його читає, тепер показує й градуси.

Що виміряли. Плату живить ST-Link, вилка з розетки вийнята, датчики під'єднані:

ПеревіркаРезультат
кімната, термометр ≈ 23 °Cніжка 34: 23,4–23,9 °C; ніжка 26: 23,2–23,7 °C
нагрів феном, 72 с, зчитування кожні ~1,5 собидва датчики плавно піднялися до 58,1 і 53,7 °C і опустилися назад; 55 зчитувань, жодного перезапуску
різниця між датчиками під час нагрівудатчик на ніжці 34 показував на 2–4 °C більше — фен грів нерівномірно

Чому ми певні, що таблиці не переплутані: якби поміняти їх місцями, у кімнаті за 23 °C один датчик показав би 39,3 °C, а другий 9,5 °C. Під час нагріву розрив між ними сягав би 30–40 °C, хоча вони гріються поруч.

Точно звірити з термометром краще у воді, де все має однакову температуру. Фен гріє нерівномірно: термометр, що стояв ближче до фена, дійшов до 80 °C, а датчики — до 58 °C. Звірку у воді зробимо, коли датчики стоятимуть у самому водонагрівачі.

Дисплей з кнопками

Від мережі ST-Link під'єднувати не можна, тож бачити стан прошивки наживо можна лише на дисплеї. Ми взяли маленький модуль OLED 0,96″ на 128 × 64 точки (контролер SSD1315, шина I2C, живлення 3,3 В) з чотирма кнопками. Колір у нього один: точка або світиться, або ні.

Під'єднали його до вільних ніжок 63–65 і 78–80, за якими на нашій платі нічого не встановлено (друга частина). Дроти паяли в отвори під другий силовий модуль, якого на платі немає. Ці отвори з'єднані з ніжками через резистори 1 кОм, тож і шина I2C, і кнопки йдуть через них. Це не заважає: прошивка знайшла дисплей на адресі 0x3C без жодної помилки обміну. Живлення взяли з падів 6 (3,3 В) і 5 (земля) роз'єму X20.

ДисплейНіжка мікроконтролера
SCL63 (PC6)
SDA64 (PC7)
K1 ▲65 (PC8)
K2 ▼78 (PC10)
K3 #79 (PC11)
K4 *80 (PC12)

На екрані кілька сторінок: температура обох датчиків, напруга живлення, стан реле, час від старту й записи журналу; сирі числа АЦП і службові дані; тест двигуна етапу 3, а з етапу 4 — ще й сторінки насоса (див. етап 4). Кнопки K1 і K2 гортають сторінки. Чи замикає кнопка на землю, чи на живлення, прошивка визначає сама при старті, тож під час увімкнення кнопок не тримаємо.

⚠ Від мережі земля плати під напругою мережі, а з нею і дисплей, і кнопки. Тому на етапах 1–3 кнопки нічого не вмикали, лише гортали сторінки, а від мережі ми до них не торкалися. Для етапу 4 модуль дисплея з кнопками стоїть у закритому ізольованому корпусі.

Етап 3: сигнали двигуна без мережі

Перш ніж уперше крутити двигун від мережі, перевіряємо, що таймер TIM1 подає на входи силового модуля FSB50550AB саме те, що ми задумали. Найважливіше — що верхній і нижній ключ однієї фази ніколи не відкриті разом: від мережі це коротке замикання через модуль, і він згорить миттєво.

Як перевіряємо без осцилографа. Мультиметр показує середню напругу. Прошивка по черзі проходить 12 кроків по 20 с (кнопки K3 і K4 — крок уперед і назад, щоб не чекати):

  • нерухомі стани: на одному вході 3,3 В, на решті 0. Так видно, що кожна ніжка веде саме до свого входу модуля;
  • ШІМ 50 % на одній фазі, частота 20 кГц. Між вимкненням одного ключа й увімкненням другого прошивка тримає паузу — мертвий час — 2 мкс (мінімум для модуля — 1 мкс, рідна прошивка теж тримає 2 мкс). Без паузи верхній і нижній вхід разом дали б 3,3 В, а з паузою на кожному з них «1» лише 46 % часу: ≈ 1,5 В, разом ≈ 3,0 В. Ці 0,3 В нестачі й показують паузу, і їх видно звичайним мультиметром;
  • ШІМ 25 %: верхній вхід ≈ 0,7 В, нижній ≈ 2,3 В, тобто коефіцієнт заповнення змінюється в потрібний бік.

Очікувані напруги ми розрахували, а не виміряли. Прошивка ще й перевіряє себе сама: читає рівні всіх шести ніжок і рахує, скільки разів верхній і нижній вхід однієї фази були «1» разом. Хоч один такий випадок — і вона вмить вимикає таймер, а на дисплеї з'являється FAULT. Це грубий запобіжник від помилки в налаштуванні: перекриття на частки мікросекунди програмне читання не впіймає, а саму паузу показує мультиметр.

Етап 3: куди ставити щупи мультиметра на входах силового модуля і що має показати кожен крок
Мінус мультиметра — на пад 5 роз'єму X20 (земля), плюс — по черзі на виводи в кільцях.

Безпека. Тест запускається лише командою через ST-Link, а ST-Link ми під'єднуємо тільки без мережі. Від мережі тест запуститися не може, а кнопки дисплея його не запускають. Двигун від'єднаний, вилка не в розетці. Без мережі силова частина модуля живлення не має: ключі не відкриваються, нічого не крутиться. Перевіряємо лише сигнали керування.

Модуль зараз без живлення, і напруга на його входах може трохи просідати. Якщо на всіх кроках вийде помітно менше за очікуване, той самий крок міряємо з іншого боку резистора 1 кОм, що стоїть на кожному вході, — з боку мікроконтролера.

КрокиЩо перевіряємоЧекаємоРезультат
1, 12усе вимкненоусі шість виводів 0 Взбіглося
2–7кожен вхід окремо: 4, 5, 9, 10, 14, 15свій вивід ≈ 3,3 В, решта 0збіглося
8–10ШІМ 50 % на фазах U, V, W≈ 1,5 + 1,5 В, разом ≈ 3,0 Взбіглося
11ШІМ 25 % на фазі Uвивід 4 ≈ 0,7 В, 5 ≈ 2,3 Взбіглося
усісамоперевірка прошивки: «верх і низ разом»0, без FAULT0, FAULT немає; рівні 8 нерухомих кроків збіглися

Результат (2026-11-16). Усі 12 кроків мультиметр показав так, як на картинці: кожен вхід модуля веде до своєї ніжки, на ШІМ 50 % пара входів фази разом дає менше за 3,3 В, отже пауза між ключами є, а на ШІМ 25 % напруги розходяться в правильний бік. Прошивка за весь тест не побачила жодного разу «верх і низ разом». Сигнали керування двигуном готові; далі — аварійне вимкнення за струмом шунтів.

Перший запуск від мережі: лише журнал

Уперше плату вмикаємо в мережу з прошивкою етапу 3: вона робить усе те саме, що етап 2 (реле, градуси, журнал), а ще має дисплей і тест двигуна. Таймер TIM1 від мережі вона не запускає, входи силового модуля тримає низькими, а команд для реле немає, бо ST-Link від'єднаний. Отже, від мережі не вмикається нічого: ні насос, ні ТЕН. Тест двигуна вона запускає лише командою через ST-Link. Дізнаємося три речі:

  • чи дає власне живлення плати стабільні 3,3 В — це напруга VDDA в журналі;
  • чи показують обидва датчики ті самі числа й градуси, що й без мережі;
  • чи не перезапускається мікроконтролер від завад, коли плата в мережі: записи старту з причиною «сторожовий таймер».

Порядок:

  1. Прошивку записано, виміри з розділу «З чого починаємо» й перевірки етапу 1 пройдено.
  2. Від'єднати всі дроти ST-Link від плати.
  3. Плата лежить на сухій ізольованій підкладці, поруч нічого металевого. ТЕН від плати від'єднаний; насос — від'єднаний або з водою. Мережа — через ПЗВ. Лампу розжарювання не ставимо, запобіжник на платі на місці.
  4. Увімкнути живлення на 1–2 хвилини вимикачем подовжувача, що стоїть подалі від плати: це 7–13 записів журналу. Плати не торкатися. Реле не мають клацнути. Якщо котресь клацнуло, спрацював ПЗВ чи згорів запобіжник — одразу вимкнути й далі не йти, доки не з'ясуємо причину.
  5. Вийняти вилку, зачекати кілька хвилин і перевірити тестером ≈ 0 В на великому конденсаторі.
  6. Під'єднати ST-Link (спершу дроти до X20, потім USB) і одразу зупинити журнал, а потім прочитати його (команди — в етапі 1). Зупинка потрібна, щоб прошивка, яку тепер живить ST-Link, не стерла сторінку з записами від мережі.

Останній запуск у журналі — це вже живлення від ST-Link під час читання: прошивка стартує й пише свій запис. Причина старту «POR+PIN» при ввімкненні живлення — норма: мікроконтролер ставить обидва прапорці.

Що виявилося на першому запуску. Із прошивкою етапу 3 (версія 6) плата від мережі пропрацювала близько секунди: дисплей засвітився й згас, у журналі лишився один запис старту, і більше нічого. Силова шина при цьому була заряджена до 296 В. Ми тимчасово повернули рідну прошивку: з нею 3,35 В від мережі трималося весь час. Отже, рідна прошивка робить щось, що тримає живлення, а наша — ні. У стані спокою рідна прошивка тримає 17 ніжок виходами з певним рівнем, а наша лишала їх входами. Ми повторили цей стан у своїй прошивці й шукали діленням навпіл: щоразу лишали половину ніжок, вмикали мережу на 30 с і дивилися тестером на 3,3 В. За шість спроб лишилася одна — ніжка 7 (PC13): доки на ній «1», блок живлення плати працює. Тепер прошивка ставить її в «1» першою ж дією після старту. Прозвонка показала, куди вона веде: через діод і резистор 473 (47 кОм) до транзистора «1GW 37» поруч із блоком живлення. Згодом, на етапі 4, з'ясувалося, що з однією ніжкою 7 плата іноді вимикається під час пуску чи зупинки насоса; тепер прошивка в спокої тримає всі 17 ніжок, як рідна (нижче).

Ніжка 7 (PC13) мікроконтролера: діод D, резистор 473 і транзистор, що тримають живлення плати від мережі
Пунктир показує лише напрямок доріжки, а не точну трасу.

Другий запуск (етап 3, версія 7) пройшов: плата працювала від мережі понад хвилину, результати — у таблиці.

Що в журналіОчікуємоРезультат
запис старту з причиною PORодин на кожне ввімкнення в мережуодин на ввімкнення
VDDA від живлення самої плати≈ 3300 мВ, стабільно весь час3373–3375 мВ весь час
АЦП обох входів датчикаті самі числа, що без мережі (кімнатна температура)ті самі: 23,8 і 23,6 °C (від ST-Link — 23,4 і 23,2 °C)
перезапуски від сторожового таймера (IWDG)жодногожодного
проміжок між записами10 с: 0, 10, 20 … с від старту10 с, записи з 0 до 60 с

Журнал. Він займає останні 4 КБ флеш-пам'яті мікроконтролера: 128 записів по 32 байти по колу, від ≈ 11 до 21 хвилини роботи (коли починається нова сторінка, давніша з двох стирається цілком, 64 записи). Кожен запис має номер і контрольну суму: якщо вимкнути живлення посеред запису, під час читання такий запис просто пропускається. Нову прошивку записуємо без повного стирання, тож журнал і номер запуску зберігаються; повернення рідної прошивки (повна копія 256 КБ) журнал затирає. У записі — номер запуску й секунди від старту, напруга VDDA, найменше й найбільше значення обох входів датчика за останні 10 с, а для запису старту — причина: увімкнення живлення, кнопка скидання чи сторожовий таймер. З етапу 4 у спокої запис іде раз на 60 с, а під час роботи насоса — щосекунди (етап 4).

Кожну з двох сторінок журналу прошивка стирає раз на ≈ 21 хвилину. За такого темпу ресурсу флеш-пам'яті (10 000 стирань) вистачить приблизно на 148 діб безперервної роботи. Якщо напруга живлення нижча за 2,7 В, флеш-пам'ять прошивка не чіпає взагалі. Для дослідів цього досить, а для постійної роботи проміжок між записами збільшимо.

Захист за струмом і вимір струму

Силовий модуль FSB50550AB тривало тримає 2,0 А (1,5 А при 80 °C) і до 5 А не довше 100 мс, а власного захисту від короткого замикання не має: лише вимикається, коли просідає живлення його драйверів VCC. Тож захищати його мусить мікроконтролер, причому апаратно — швидше, ніж встигла б зреагувати програма.

Як це зроблено в рідній прошивці. Ми розібрали її код і знайшли налаштування серед її початкових значень. Три компаратори мікроконтролера (COMP4–COMP6) стежать за напругою на шунтах трьох фаз, поріг задає цифро-аналоговий перетворювач (1806 з 4095, ≈ 1,46 В), а вихід кожного компаратора йде на аварійний вхід таймера. Щойно напруга шунта перевищує поріг, таймер апаратно, без участі програми, вимикає всі шість виходів на модуль. Що ми розібрали правильно, підтверджують два незалежні збіги: компаратори дивляться саме на ніжки, до яких прозвонка привела шунти, а число 1806 ми раніше прочитали з живої плати. Наша прошивка налаштовує все так само, разом із фільтром, що ігнорує перешкоди, коротші за ≈ 3,6 мкс.

Самоперевірка. При кожному старті прошивка по черзі «перевертає» кожен компаратор, ніби струм перевищив поріг, і перевіряє, що таймер справді вимкнув виходи. Виходи на модуль при цьому весь час у нулі, тож це безпечно й від мережі. Пуск насоса дозволено лише тоді, коли всі три компаратори пройшли перевірку.

Шунти й поріг в амперах. У кожній фазі — два резистори R820 (0,82 Ом) паралельно: ми виміряли 0,41 Ом на всіх трьох. До ніжки мікроконтролера шунт іде через 1,5 кОм, і ще є резистор 10 кОм до 3,3 В. Без струму на ніжці ≈ 0,43 В (тестер — 0,4272 В), і розрахунок для такого подільника дає те саме. Тому компаратор бачить не саму напругу шунта, а 10/11,5 від неї плюс 0,43 В, і спрацьовує при струмі ≈ 2,9 А [розрахунок]. Це нижче за імпульсну межу модуля.

Вимір струму. Ті самі ніжки фаз U і V міряє АЦП: прошивка запам'ятовує «нулі» при старті й рахує струм у міліамперах з урахуванням подільника. У ніжки фази W каналу АЦП немає, лише вхід компаратора; для керування двигуном вистачає двох фаз — струм третьої дорівнює мінус сумі двох.

72 МГц. Перед запуском двигуна ми перевели мікроконтролер з внутрішнього генератора 8 МГц на резонатор: 8 МГц × 9 = 72 МГц, як у рідній прошивці. Так ширину імпульсу ШІМ можна задати з 1800 градаціями замість 200 — для плавного синуса на малій напрузі це важливо. Пауза між ключами лишилася 2 мкс: прошивка сама виміряла частку часу «1» на ШІМ 50 % — 45,5 % на верхньому вході фази U і 46,2 % на нижньому (за розрахунком 46 %).

Етап 4: перший запуск насоса з кнопок

Насос пускаємо кнопками, стан бачимо на дисплеї. Реле JW2SN прошивка не вмикає: у звичайному стані воно вже з'єднує модуль із нашим насосом. Перед пуском модуль отримує живлення драйверів (розділ нижче). Кожну секунду роботи насоса прошивка записує в журнал струм фаз, частоту й напругу; у флеш-пам'ять ці записи потрапляють після зупинки, щоб не зупиняти процесор під час обертання.

Як крутимо. Датчика положення ротора немає, тож для першого запуску — найпростіше керування «наосліп»: три синуси, зсунуті на 120°, частота плавно росте до вибраної, а напруга росте разом із частотою (3 % плюс 0,4 % на кожен герц — від половини напруги шини). Ротор іде за обертовим полем. Якщо напруги замало — він стоїть і гуде, струм малий; якщо забагато — росте струм, і насос зупиняє одна з меж, наведених нижче. Швидкостей вісім, як у рідній прошивці для нашого насоса: 1500, 2000 … 5000 об/хв, тобто частота поля від 75 до 250 Гц (у ротора три пари полюсів, див. параметри двигуна). Амплітуда — не більше 90 % (з ≈ 218 Гц напруга вже не росте). Розгін — 100 об/хв за секунду, а перед ним 0,3 с ротор стає в положення. Оберти тут задані, а не виміряні: чи встигає за полем ротор, прошивка поки не бачить.

⚠ Залежність напруги від частоти — наш здогад, а не дані рідної прошивки (вона керує векторно). На великих обертах під навантаженням ротор може відстати від поля; тоді росте струм, і насос зупиняє програмна межа 1,5 А.

Перевірка без мережі: синус тестером. Окремий тест — дуже повільне поле (0,2 Гц) з великою амплітудою, яке видно тестером на входах модуля. Запускається він лише командою через ST-Link, а ST-Link ми під'єднуємо тільки без мережі. Прошивка показала: переривання ШІМ спрацьовує ≈ 20 000 разів за секунду, а найширший імпульс переходить з фази на фазу по колу U → V → W.

Кнопки й дисплей. Модуль дисплея з кнопками стоїть у закритому ізольованому корпусі: під час роботи від мережі він під її напругою. Інструкція — на самому дисплеї, українською: сторінка «НАСОС» показує стан, швидкість, частоту, напругу, струм, час роботи й останню подію, а внизу — що зараз роблять кнопки; окрема сторінка «КНОПКИ» — уся інструкція.

КнопкаЩо робить
▲ ▼сторінки дисплея
* (тримати 2 с)пуск насоса, завжди з найменшої швидкості
*стоп
#швидкість на крок вище
# (тримати 2 с)тест «лише VCC»: імпульси без пуску насоса
# під час тесту «лише VCC»наступна частота імпульсів

Межі пуску (версія 24) (кожна сама зупиняє насос, причина — на дисплеї й у журналі):

МежаЗначення
апаратний захист≈ 2,9 А — компаратори, без участі програми
програмна межа струму1,5 А — п'ять вимірів поспіль
автостопчерез 120 с
живлення мікроконтролеранижче 3,0 В — стоп
пусклише якщо самоперевірка захисту пройшла

Як ішли пуски від мережі. ТЕН весь час був від'єднаний. На першому пуску в шлангу насоса була тепла вода; сухі пуски (версії 20 і 21) ми робили свідомо: короткі, на столі, без ТЕНа. Правило «насос — із водою» з розділу «Земля плати і мережа» — для роботи з ТЕНом. Усе, крім звуку, — із журналу у флеш-пам'яті.

  • Перший пуск — насос мовчав, струму у фазах не було. Ми спершу запідозрили, що вимкнене реле JW2SN веде на зливний насос, і вмикали його на час роботи: реле клацало, а струму однаково не було. Причина була в іншому — силовий модуль не мав живлення драйверів (нижче). Що з вимкненим реле модуль крутить саме наш насос, згодом підтвердив і розбір рідної прошивки.
  • Версія 20, перший сухий пуск — насос крутився за полем плавно, на початку, при полі ≈ 3 Гц, — на слух ≈ 1 оберт за секунду; струм фаз 14–112 мА; захисти не спрацьовували. Але поле дійшло лише до 10–12 Гц замість обраних 50 (тодішній крок 8) за 30 с до автостопу (тоді він спрацьовував через 30 с): розгін був ушестеро повільнішим. Причина — дисплей: прошивка малювала рядок ≈ 50 мс підряд, головний цикл стояв, а розгін додавав крок лише раз за прохід циклу. Висновок: розгін рахуємо за часом, а дисплей оновлюємо дрібними частинами — від швидкості циклу залежать і програмна межа струму, і кнопки.
  • Версія 21 — розгін 2 Гц/с, як задумано; за 30 с поле дійшло до 41,6 Гц, бо крок швидкості підвищували кнопкою поступово (поле росте, лише коли є куди); струм 0–129 мА, захисти не спрацьовували, перезапусків не було. Чи встигав ротор за полем на 30–40 Гц, ми не знаємо: без води струм малий за будь-яких обертів.
  • Безлад на екрані — від мережі (версії 20 і 21) на екрані з'являлося сміття, хоча без мережі він працює чисто і помилок обміну прошивка не бачить. Схоже, перешкода збиває налаштування контролера дисплея. Тому з версії 22 прошивка кожні ≈ 0,5 с заново надсилає йому налаштування, і дисплей відновлюється сам; від мережі це ще не перевіряли.
  • Версії 23 і 24, швидкості — у версії 23 ми взяли швидкості з рідної прошивки, але, як виявилося, з набору зливного насоса (поле 25…58 Гц). Розбір того, як рідна прошивка перемикає реле JW2SN перед пуском, показав: з вимкненим реле вона пускає набір 1500…5000 об/хв із трьома парами полюсів — це й наш насос. Це збігається з «≈ 1 оберт за секунду» при полі ≈ 3 Гц з першого сухого пуску. Без мережі версія 24 розганяється 5 Гц/с до 250 Гц, амплітуда обмежена 90 %. Від мережі з новими швидкостями ще не пускали.

ТЕН — лише коли насос крутиться. ТЕН — частина насоса, він проточний і розрахований на постійний потік води: без потоку ТЕН перегріється і може спалити двигун або розплавити корпус. Тому прошивка дозволяє ввімкнути ТЕН лише тоді, коли насос працює, а будь-яка зупинка насоса вимикає ТЕН негайно. Датчики температури стоять на самому ТЕНі, тож їхні покази ми теж урахували в правилах. ТЕН дозволено, лише коли виконано все:

УмоваЗначення
насос працюєзупинка насоса вимикає ТЕН негайно
вода справді теченасос крутиться щонайменше 4,5 с, поле вже розігнане щонайменше до 1400 об/хв (задані, а не виміряні оберти), і струм насоса ≥ 80 мА
обидва датчики справніпоказують від −10 до 95 °C; інше — обрив чи замикання
датчики не розходятьсярізниця до 15 °C; більше — заборона, знову дозволено, коли різниця ≤ 13 °C
немає перегрівугарячіший датчик вище 82 °C — заборона; знову дозволено при 77 °C і нижче
нижче за заданущойно досягнуто — ТЕН вимикається; знову дозволено, коли охолоне на 2 °C

Задана температура поки 50 °C; змінювати її кнопками будемо в режимі нагріву. На сторінці «СТАН» дисплея видно, чи можна вмикати ТЕН, а якщо ні — чому. Ці правила — у версії 25, у плату її ще не записували; для першого запуску ТЕН від'єднаний узагалі.

Як керує ТЕНом рідна прошивка і що ми взяли

Спершу межі для ТЕНа ми вибрали самі, із запасом. Потім розібрали, як це робить рідна прошивка, і більшість її правил перейняли: вони перевірені виробником на тисячах машин.

ПравилоРідна прошивкаНаша
насос працюєтак, саме основний (циркуляційний)так
вода справді течеструм насоса ≥ 80 мА, ≥ 4,5 с після переходу до спостерігача (обчислення положення ротора), швидкість ≥ 1400 об/хвструм ≥ 80 мА (усереднений), ≥ 4,5 с від початку обертання, поле розігнане щонайменше до 1400 об/хв (задані оберти) — м'якше (див. нижче)
датчики справні−10…95 °Cтак само
розбіжність датчиківпонад 15 °C — заборона, знову дозволено при ≤ 13 °Cтак само
перегрівдатчик 2 вище 82 °C — заборона, знову дозволено при ≤ 77 °Cтак само, але дивимося на гарячіший з двох датчиків — суворіше
задана температуразадає програма миття50 °C з гістерезисом 2 °C (поки стала)
порядок увімкнення релереле ніжки 68 на 50 мс → пауза 250 мс → реле ніжки 91 → знову реле ніжки 68так само
вимкнення релеспершу реле ніжки 68, через 50 мс — реле ніжки 91так само
котушка релеспершу повним сигналом, далі утримання ≈ 70 %100 мс повним сигналом, далі 70 %
перевірка контактів релеє (що саме вона міряє, ми не з'ясували)немає

Чому наша умова «вода справді тече» м'якша: оберти ротора ми поки не міряємо, а 4,5 с відлічуємо раніше — від початку обертання, а не від переходу до спостерігача.

⚠ Струм насоса наша прошивка поки міряє грубо: вимір не прив'язаний до імпульсу ШІМ. Тому поріг 80 мА для нас — орієнтир; уточнимо його виміром із водою і без неї, а покластися на нього зможемо, коли перенесемо вимір струму з рідної прошивки.

Реле ТЕНа: притягнути повним, тримати на 70 %

Реле — це електромагніт: струм у котушці притягує якір, і контакти замикаються. Щоб притягнути якір із відстані, потрібна велика сила. Щоб утримати вже притягнутий, вистачає значно меншої: якір лежить упритул до осердя, і магнітне коло замкнене.

Як це працює:

  1. Щойно реле вмикається, прошивка 100 мс подає на транзистор котушки постійну «1»: повна напруга, якір надійно притягується, і контакти замикаються.
  2. Далі на ту саму ніжку йде ШІМ із частотою 16 кГц (16 тисяч імпульсів за секунду): 70 % часу «1», 30 % — «0». Котушка має індуктивність, тож струм у ній не встигає впасти за ці короткі паузи й тримається на рівні ≈ 70 % від повного. Цього вистачає, щоб якір не відпав.
  3. 16 кГц — вище за межу чутності більшості дорослих, тож реле не пищить і не деренчить.

Що це дає:

  • котушка бере менше струму й менше гріється: нагрів пропорційний квадрату струму, тож при 70 % струму він лише ≈ 49 % від повного. Це важливо для реле ТЕНа, які лишаються ввімкненими хвилинами;
  • менше навантаження на блок живлення плати.

Як це задано в прошивці:

  • реле під'єднані до виходів таймерів: ніжка 68 (PA9) — до TIM2, ніжка 91 (PB5) — до TIM3;
  • частота: 72 МГц ÷ 3 ÷ 1500 = 16 кГц;
  • заповнення: 1050 з 1500 = 70 %;
  • для кожного реле прошивка просто перемикає режим виходу таймера: «завжди 0» (вимкнено), «завжди 1» (притягування) або ШІМ (утримання).

У рідній прошивці числа майже ті самі: 1049 з 1500 (69,9 %).

Навіщо реле вмикаються по черзі. У колі ТЕНа два реле стоять послідовно. Спершу реле ніжки 68 коротко клацає саме, а потім саме вмикається реле ніжки 91: поки друге розімкнене, струму через ТЕН немає, тож це безпечна перевірка. Струм ТЕНа замикає й розриває завжди одне й те саме реле (ніжки 68), а друге (ніжки 91) перемикається вже без струму. Отже, іскрить лише одне реле, а друге лишається запасним розривом на випадок, якщо в першого приваряться контакти.

Живлення драйверів силового модуля

Що показав перший пуск насоса. Від мережі насос не крутився, і струму у фазах не було зовсім. Тестер показав причину: напруга шини на модулі є (≈ 300 В на виводі 17), а живлення драйверів VCC — 0 В. Це виводи 3, 8 і 13, з'єднані між собою. Без цього живлення модуль не відкриває жодного ключа, хоч би що подавав на нього мікроконтролер. Ще одне: кілька разів плата вимикалася одразу під час пуску чи зупинки насоса. Це припинилося, коли наша прошивка почала тримати в спокої всі 17 ніжок так само, як рідна (див. перший запуск від мережі), а не лише ніжку 7.

Звідки береться VCC. Ми простежили доріжку від виводу 3 модуля й перевірили деталі поруч одну за одною (фото нижче):

  • PNP-транзистор «5BW» з'єднує VCC модуля з живленням 13,5 В. Без імпульсів на обох його верхніх ніжках 13,46 В: база дорівнює емітеру, транзистор закритий.
  • Відкриває його інший NPN-транзистор «1GW» (не той, що тримає живлення від ніжки 7).
  • Базу «1GW» живить діодний насос заряду. Його основа — деталь «A7W», два діоди послідовно; її виводи позначимо Д1–Д3. Тестер у режимі перевірки діодів показує: від землі до Д3 — 0,6 В, від Д3 до Д1 — 0,6 В, від землі до Д1 — 1,16 В, у зворотний бік струм не йде. Отже, Д2 — земля, Д3 — спільна точка діодів, на яку приходять імпульси, а Д1 — вихід.
  • Поруч конденсатор: один його вивід на землі, другий через резистор 472 (4,7 кОм) веде до ніжки 92 мікроконтролера (PB6). Це, найімовірніше, фільтр; розділового конденсатора, через який імпульси доходять до Д3, ми ще не знайшли.

Насос заряду пропускає лише зміну напруги, тож постійна «1» на будь-якій ніжці його не запустить. Саме тому спершу нічого не вийшло: ми ставили постійні рівні на вісім ніжок, які рідна прошивка налаштовує як виходи, і подавали імпульси на три інші, а VCC так і не з'являвся.

Як це робить рідна прошивка. У її коді є функція, яка читає стан PB6 і записує протилежний, тобто прошивка програмно перемикає ніжку щоразу, коли виконує свою задачу безпеки. Друга функція на випадок аварії робить PB6 входом і блокує його налаштування до перезапуску мікроконтролера: імпульси зникають, і модуль лишається без живлення драйверів. Ще одна функція читає ніжку 47 (PB10); схоже, так прошивка перевіряє, що ланцюжок спрацював. Як часто вона перемикає PB6, ми з коду не з'ясували.

Як це робить наша прошивка. Таймер TIM4 подає на PB6 прямокутні імпульси 1 кГц із заповненням 50 %. Пуск насоса: спершу імпульси, через 0,3 с — сигнали керування на модуль; після зупинки імпульси знімаються. Для перевірки є тест «лише VCC»: утримання кнопки # 2 с вмикає імпульси без пуску насоса, а коротке натискання # перебирає частоту від 100 Гц до 20 кГц.

Ділянка живлення драйверів силового модуля: ніжка 92 (PB6), конденсатор, «A7W», транзистори «1GW» і «5BW», напруги без імпульсів і з ними

Виміри (тестер, постійна напруга, відносно виводу 1 модуля; двигун і ТЕН від'єднані):

ТочкаБез імпульсівІмпульси 1 кГц на PB6
VCC модуля (вивід 3)0 В13,48 В
Д1 «A7W» (вихід насоса заряду)0 В2,095 В
верхні ніжки «5BW»13,46 Вне міряли
шина модуля (вивід 17)≈ 300 Вне міряли

Ніжка 47 (PB10) на дисплеї: поки йдуть імпульси — 0; коли їх зняти, на мить з'являється 1 і знову 0. Куди вона веде на платі, ми ще не прозвонювали.

Це ще й захист. Модуль має живлення драйверів лише доти, доки мікроконтролер перемикає PB6. Коли VCC просідає нижче порогу 7,4–9,4 В (розкид за даташитом), модуль сам закриває всі ключі. Тому цей ланцюжок можна використати як другий шлях вимкнення, незалежний від виходів TIM1. Що вже є і що плануємо:

  • програма зависла — у рідній прошивці імпульси зникають разом із нею. У нас їх поки дає таймер, а він працює й тоді, коли програма зависла. Поки що від цього рятує сторожовий таймер: він перезапускає мікроконтролер приблизно за 1 с, і після скидання PB6 стає входом. Далі ми перенесемо перемикання PB6 у програму, як у рідній прошивці, щоб VCC зникав одразу;
  • аварія (завеликий струм, суха робота, перегрів) — крім вимкнення виходів TIM1, знімати й імпульси: навіть якщо виходи на модуль чомусь лишилися б увімкненими, ключі закриються. Зараз імпульси знімаються лише після зупинки насоса;
  • тяжка аварія — PB6 ставатиме входом із блокуванням налаштування до перезапуску, як у рідній прошивці;
  • перевірка під час старту — зупинити імпульси й дочекатися зміни на ніжці 47; пуск насоса — лише після неї. Цього ще немає.

Параметри двигуна для векторного керування

Поки що ми крутимо насос «наосліп»: подаємо обертове поле й не перевіряємо, чи ротор за ним встигає. Рідна прошивка керує векторно: весь час міряє струми фаз і з них обчислює, де ротор і як швидко він крутиться. Для цього їй потрібні параметри самого двигуна:

ПараметрЩо це
кількість пар полюсівскільки пар магнітних полюсів на роторі; пов'язує частоту поля з обертами
опір обмотки Rsопір однієї фази
індуктивність обмотки Lsіндуктивність однієї фази: як швидко в обмотці може змінитися струм
стала ЕРС (Ke)яку напругу ротор наводить в обмотках на одиницю швидкості: за нею прошивка й «бачить» ротор
межі струму й напругискільки витримують двигун і силовий модуль

Що знайшли в рідній прошивці. У ній три набори налаштувань для двигунів. Набір, з яким реле JW2SN вимкнене, — наш насос: швидкості 1500…5000 об/хв і частота поля, що відповідає трьом парам полюсів. Котушок на статорі ми нарахували 9, тож магнітних полюсів на роторі, найімовірніше, 6 — найпоширеніше поєднання для такого статора. Опору й індуктивності окремо в прошивці немає: є готові коефіцієнти для обчислення положення ротора, у які ці величини вже «зашиті». Один із них — 3596 з 4096 (0,878). Якщо він має звичний вигляд 1 − Rs · Ts / Ls, а цикл рідної прошивки — 200 мкс (ШІМ 10 кГц, два двигуни рахуються по черзі, тож кожен ≈ 5 тисяч разів за секунду), то електрична стала часу обмотки Ls / Rs ≈ 1,6 мс [розр.]. Це наша оцінка, а не вимір.

Як виміряти параметри незнайомого двигуна

  • Пари полюсів — провести компасом уздовж ротора по колу: стрілка змінить напрям 2 × p разів; або крутити вал з відомими обертами n (об/хв) і міряти частоту напруги на обмотках f: p = 60 · f / n
  • Опір Rs — опір між двома фазами, поділений на 2; точніше — пропустити між двома фазами відомий постійний струм і за спадом напруги порахувати опір, теж поділити на 2
  • Індуктивність Ls — вимірювач LCR між двома фазами на 100 Гц, показ поділити на 2; або короткий імпульс напруги між двома фазами: L = U · Δt / ΔI, поділити на 2 (імпульс набагато коротший за Ls / Rs)
  • Стала ЕРС Ke — крутити вал дрилем із відомими обертами й міряти змінну напругу між двома фазами; записують її по-різному — ST, наприклад, як діючу напругу між двома фазами на 1000 об/хв
  • Межі струму й напруги — з паспорта двигуна й силового модуля (у нас FSB50550AB: 2 А тривало, до 5 А не довше 100 мс)

Ділення на 2 дає значення для однієї фази з'єднання «зіркою»; саме воно й потрібне для керування (для обмоток «трикутником» так виходить еквівалентна «зірка»). Якщо магніти вбудовані всередину ротора, індуктивність залежить від того, як стоїть ротор, — тоді її міряють у кількох положеннях.

⚠ «Клацання», коли повертаєш ротор рукою, кількості полюсів не дорівнюють: за оберт їх стільки, яке найменше спільне кратне кількості зубців статора й кількості полюсів. Для нашого насоса (9 зубців, 6 полюсів) це 18 клацань, і за ними вийшло б 9 пар замість 3.

⚠ Обмотки міряємо лише на від'єднаному від плати двигуні. Коли вал крутять дрилем, на виводах з'являється напруга, і в двигуна, розрахованого на 300 В, на великих обертах вона може сягати сотень вольт. Тому крутимо повільно, а щупи закріплюємо затискачами ще до того, як крутити вал. Виводи один з одним не замикаємо.

Як з них отримати коефіцієнти

  • Регулятор струму. Його смугу беруть приблизно вдесятеро нижчою за частоту циклу: для ≈ 5 тисяч циклів за секунду — близько 500 Гц. Тоді пропорційний коефіцієнт дорівнює Ls · ω, а інтегральний — Rs · ω, де ω = 2π · 500; у програмі, що рахує циклами, інтегральний ще множать на тривалість циклу Ts.
  • Обчислення положення ротора (спостерігач). Найпростіша модель обмотки на один цикл уперед: струм наступного циклу = струм зараз × (1 − Rs · Ts / Ls) + (напруга − ЕРС ротора) × Ts / Ls. Спостерігач порівнює передбачений струм із виміряним і з різниці оцінює ЕРС, а за нею — положення ротора. Перший множник — саме той коефіцієнт, з якого ми оцінили сталу часу вище.
  • Пуск. Ротор спершу ставлять у положення заданим струмом, потім розганяють тим самим струмом без обчислення положення, а коли ЕРС стає достатньою для надійної оцінки, керування переходить до спостерігача. Рідна прошивка для нашого насоса: ≈ 0,42 А протягом 0,3 с на вирівнювання, далі ≈ 1 с розгону до ≈ 1000 об/хв (п'ята частина найбільшої швидкості), і лише потім спостерігач.
  • Регулятор швидкості найменш вибагливий: його підбирають уже на ходу, починаючи з м'яких коефіцієнтів і підсилюючи, поки оберти не тримаються рівно.

Програма, яка міряє Rs, Ls і Ke сама, — у додатку наприкінці частини.

Наступні етапи

  1. Векторне керування, як у рідній прошивці. Перенести вимір струму, прив'язаний до імпульсу ШІМ, пуск «вирівнювання → розгін струмом → спостерігач» і стеження за тим, чи ротор не відстав від поля. Тоді прошивка бачитиме справжні оберти, а не лише задані.
  2. Захист через VCC. Перемикати PB6 із програми, як рідна прошивка, знімати імпульси при аварії, а перед пуском перевіряти відгук на ніжці 47 (див. вище).
  3. Пуск із водою. Від мережі, ТЕН від'єднаний: перевірити швидкості версії 24, дисплей без безладу на екрані і правила ТЕНа версії 25.
  4. Поріг 80 мА. Уточнити виміром із водою і без неї. Рідна прошивка має ще й окремий поріг «немає води», записаний в EEPROM; у нашій копії він відповідає приблизно 43 мА — це оцінка, ми її ще перевіримо.
  5. Звірка температури у воді — коли датчики стоятимуть у самому водонагрівачі.

Додаток: ST Motor Profiler

Для двигуна без «рідних» даних — наприклад, з брухту чи з іншого приладу — найшвидший шлях до векторного керування — програма ST Motor Profiler від виробника мікроконтролера, STMicroelectronics. Двигун під'єднують до плати ST, програма сама крутить його й міряє опір і індуктивність обмотки (Rs, Ls), сталу ЕРС (Ke), інерцію ротора й тертя. Результат зберігається як профіль і переноситься в програму налаштування бібліотеки ST (MC Workbench), а та генерує готовий проєкт із кодом прошивки, який лишається зібрати. Для нашого насоса програма не знадобилася: потрібні числа вже є в рідній прошивці.

  • Що вводять вручну — кількість пар полюсів, найбільша швидкість, найбільший струм, напруга шини, тип ротора (магніти на поверхні чи всередині); у новіших версіях пари полюсів програма вміє визначати сама
  • З якими платами працює — лише з платами ST зі свого переліку: плата керування NUCLEO-F303RE чи NUCLEO-G431RB разом із силовою платою — низьковольтною X-NUCLEO-IHM07M1 чи X-NUCLEO-IHM16M1, або STEVAL-IPM05F, STEVAL-IPM10B, STEVAL-IPM15B для двигунів на напругу мережі; або готова плата B-G431B-ESC1
  • Чи підійде наша плата — ні: це плата посудомийки, а не ST. Щоб скористатися програмою, двигун треба на час вимірів під'єднати до однієї з підтримуваних плат
  • Що робити без підтримуваної плати — виміряти вручну (див. вище); ST і сама радить міряти Rs і Ls вимірювачем LCR між двома фазами на 100 Гц і брати половину показів

⚠ Силові плати ST для напруги мережі не мають розв'язки від мережі, а програма спілкується з платою через USB комп'ютера. Це та сама небезпека, що й з нашим ST-Link (див. «Земля плати і мережа»): потрібен USB-ізолятор і живлення через розділювальний трансформатор. Двигун на 300 В на низьковольтній платі, найімовірніше, дасть виміряти опір та індуктивність, але для сталої ЕРС і розгону напруги може не вистачити.

Журнал змін статті

  • 2026-11-18 — серію перебудовано з п'яти частин у три; ця частина була п'ятою. Додано: що вже виміряно про землю плати й живлення від ST-Link (замість порожніх таблиць), команди читання журналу, історія пусків від мережі (версії 20–24: розгін, безлад на екрані, швидкості основного насоса), ніжка 7 (PC13) у «Що вже знаємо»; розділ про параметри двигуна скорочено, ST Motor Profiler винесено в додаток; наступні етапи оновлено.
  • 2026-11-18 — правила ТЕНа як у рідній прошивці (вода справді тече, −10…95 °C, 15 / 13 °C, 82 / 77 °C замість нашої межі 85 °C) і порівняння з нею; реле ТЕНа: утримання на 70 % і порядок увімкнення.
  • 2026-11-18 — розділ «Параметри двигуна для векторного керування»: що знайшли в рідній прошивці, як виміряти параметри незнайомого двигуна, як отримати коефіцієнти, програма ST Motor Profiler.
  • 2026-11-16 — розділ «Живлення драйверів силового модуля»: VCC модуля вмикають імпульси на ніжці 92 (PB6) через діодний насос заряду, як у рідній прошивці; фото з остаточними вимірами (VCC 13,48 В); як цей ланцюжок використати для захисту; посекундний журнал роботи насоса.
  • 2026-11-16 — правила ТЕНа за температурою: датчики справні й не розходяться, межа 85 °C, задана температура з гістерезисом.
  • 2026-11-16 — розділи «Захист за струмом і вимір струму» (як у рідній прошивці, шунти 0,41 Ом, поріг ≈ 2,9 А, 72 МГц) і «Етап 4: перший запуск насоса з кнопок»; правило: ТЕН лише коли насос крутиться.
  • 2026-11-16 — перший запуск від мережі: живлення трималося ≈ 1 с; знайдено ніжку утримання живлення (7, PC13) методом виключення; другий запуск пройшов, результати в таблиці.
  • 2026-11-16 — етап 3 виміряно: усі 12 кроків збіглися з очікуваними напругами, FAULT немає.
  • 2026-11-15 — розділи «Дисплей з кнопками» (OLED на вільних ніжках відповідає на адресі 0x3C) і «Етап 3: сигнали двигуна без мережі» з фото, куди ставити щупи.
  • 2026-11-14 — «З чого починаємо»: виміри до першого під'єднання USB (без лампи й без USB-ізолятора); етап 1, версія 2 — статистика в скриньці й журнал у флеш-пам'ять; «Перший запуск від мережі: лише журнал».
  • 2026-11-12 — фото пад X20 з підписами в «Інструментах».
  • 2026-11-12 — перша чернетка: що вже знаємо, безпека роботи від мережі (перенесено з карти плати), інструменти, етап 1 — реле ТЕНа й сирі покази датчика, наступні етапи.