Плата посудомийки Bosch SWS4118: що на ній є і як запустити нею насос (частина 1)

Усі частини статті:

• Частина 1: плата, що на ній є, і копія EEPROM (ви тут)
• Частина 2: копія прошивки STM32 через ST-Link
• Частина 3: що вміє прошивка і яка з неї користь

чернетка — обговорюємо й дописуємо

⚠ Ця плата працює просто від мережі 230 В без розв'язки. Великий конденсатор на ній заряджається до ~325 В постійної напруги й тримає заряд після того, як вилку витягнули. Дроти двигуна теж під мережевою напругою. Поки ми досліджуємо плату, у мережу вона не вмикається: живимо лише 3,3 В — від окремого джерела або від програматора. Подробиці — в кінці статті.

Навіщо це все

Від старої посудомийки лишився циркуляційний насос із вбудованим ТЕНом — по суті готовий проточний нагрівач: насос жене воду, а ТЕН навколо камери насоса її гріє. Двигун у насосі трифазний, з магнітним ротором, і від розетки напряму не крутиться: йому потрібен інвертор. Такий інвертор уже є на рідній платі посудомийки. Тому спершу з'ясовуємо, що саме стоїть на платі і як змусити її крутити насос без решти посудомийки.

Що корисного лишилося від посудомийки

Плата: загальний вигляд

Позначки на самій платі: 702168823.01GA — номер друкованої плати, SWS4118 Rev.4 — позначення плати та її ревізія, 888172 — схоже, номер партії. Більшість мікросхем мають код дати 1339 — схоже, 39-й тиждень 2013 року.

Мозок плати: STM32, EEPROM і пади програмування

• SWD виведено на пади X20 (D): пад 1 — SWCLK, пад 2 — SWDIO, пад 3 — NRST (через 220 Ом), пад 4 — вивід 90 (PB4), пад 5 — GND, пад 6 — 3,3 В. Подробиці — у другій частині.
• Маркування не збігається з кристалом. На корпусі — STM32F301 VCT6, а через SWD кристал відповідає як STM32F302/F303 на 256 КБ флеш-пам'яті (ідентифікатор 0x422). Схоже, мікросхему маркували на замовлення виробника плати.
• Риска оранжевою фарбою на корпусі — схоже, заводська позначка.
• Захисту від читання немає: прошивку прочитано через SWD двічі, копії однакові (друга частина). Що в ній — у третій частині.

Інвертор FSB50550AB

FSB50550AB (Fairchild, тепер onsemi) — трифазний інвертор в одному корпусі: шість ключів MOSFET, драйвери ключів і діоди для живлення верхніх ключів. Саме він формує з постійної напруги три фази для двигуна насоса.

• 300 В шини — це випрямлена мережа 230 В (√2 × 230 ≈ 325 В). Тобто плата живить двигуни прямо від мережі, без трансформатора.
• Сигнали з резисторів B йдуть на мікроконтролер, і він вимикає інвертор при перевантаженні.
• Один інвертор на два двигуни. Ми прозвонили: в обох насосів одна фаза спільна, а дві інші реле перемикає між насосами — найімовірніше, саме C. Посудомийка або миє, або зливає — разом вони не працюють.

Живлення плати: TNY274GN

Які саме напруги дає блок живлення — виміряємо. Котушки всіх реле розраховані на 12 В, драйвери інвертора — на 15 В, мікроконтролер — на 3,3 В.

Мережевий вхід: фільтр, запобіжник, розряд конденсаторів

Реле

Третє реле — Panasonic JW2SN-B-DC12V (5 А 250 В, котушка 12 В) — стоїть біля інвертора (C на фото інвертора) і, найімовірніше, саме воно перемикає фази між насосами. Те, що фази перемикаються, ми перевірили прозвонкою.

Якщо A і B справді реле ТЕНа, для водонагрівача вони вже на місці й розраховані із запасом: 16 А проти 11 А.

Роз'єми

Біля роз'ємів на платі видно позначки X2, X3, X4, X5, X7_1, X12, X17, X20, MTOP (з позначкою PIN 1). Що куди йде, з'ясуємо прозвонкою джгута: насоси, ТЕН, датчик температури, клапани, зв'язок із панеллю керування.

[ВПИСАТИ: таблиця роз'ємів — номер, кількість контактів, куди йде, колір дротів]

Що з цього потрібно, щоб крутити насос

Головна складність — команда «крути насос». У посудомийці її дає плата панелі керування по лінії зв'язку. Панель у нас є, але як саме вони обмінюються, ми ще не знаємо. Варіанти:

Тому перш ніж щось змінювати, робимо копії всього, що зберігає плата.

Крок 1: копія EEPROM 24C08WP

Найпростіший і найбезпечніший перший крок: прочитати маленьку пам'ять налаштувань, нічого не випаюючи й нічого не записуючи. 24C08WP — пам'ять на 8 кбіт, тобто 1024 байти, що працює по шині I²C. Усередині — чотири блоки по 256 байт; на шині вони відгукуються адресами 0x50…0x53 (так буде, якщо вивід 3, A2, на платі з'єднано з GND — перевіримо прозвонкою), але програма для читання сама це враховує.

Скільки щупів і куди

Щупів — чотири. Найзручніше — кліпса SOIC-8: її затискають на мікросхему, і вона торкається всіх восьми виводів одразу, а перехідник кліпси вставляють у гніздо «24xx» програматора, червоним дротом (вивід 1) до позначки «1» на гнізді. Без кліпси — чотири тонкі дроти, підпаяні до виводів 8, 4, 5 і 6 (або до сусідніх площадок, з якими вони з'єднані).

П'ятий дріт — лише якщо знадобиться. Програматор живить вивід 8, а це водночас шина 3,3 В усієї плати, тож мікроконтролер STM32 теж запуститься і може сам звертатися до EEPROM під час читання. Якщо два читання поспіль дадуть різні файли, мікроконтролер утримують у стані скидання: його вивід NRST з'єднують із GND. Де на платі NRST, визначимо прозвонкою.

Перевірити орієнтацію мультиметром, поки нічого не під'єднано:

• між виводами 8 і 4 немає короткого замикання;
• від виводу 5 до виводу 8 і від виводу 6 до виводу 8 — по ≈ 4,7 кОм: це резистори «472» поруч із мікросхемою, що підтягують SDA і SCL до живлення. Збіглося — значить, вивід 1 визначено правильно.

Схема підключення

⚠ Плату весь час не вмикати в мережу. Вона не має розв'язки від мережі, а через USB-програматор її спільний провід з'єднано з комп'ютером. Увімкнути таку плату в розетку з під'єднаним програматором — це подати мережеву напругу на комп'ютер.

⚠ Програматор — на 3,3 В. На більшості плат CH341B є перемикач 3,3 / 5 В — поставте 3,3 В і перед під'єднанням виміряйте напругу на контакті VCC гнізда. Старі чорні плати CH341A без перемикача подають на лінії даних 5 В — для плати з мікроконтролером на 3,3 В це ризик.

Чи вистачить програматора, щоб живити плату. Стабілізатор 3,3 В на програматорі зазвичай невеликий, а від нього живиться вся шина 3,3 В плати разом зі STM32. Якщо після під'єднання напруга на виводі 8 впала нижче ≈ 3 В — живіть шину 3,3 В від окремого блока живлення (спільний GND з програматором), а VCC програматора не під'єднуйте.

Якою програмою читати

На Windows спершу ставлять драйвер CH341PAR від виробника мікросхеми WCH — сторінка завантаження; як ставили ми — нижче. У Linux — з командного рядка:

ch341eeprom -v -s 24c08 -r eeprom_1.bin
ch341eeprom -v -s 24c08 -r eeprom_2.bin
cmp eeprom_1.bin eeprom_2.bin && echo "копії однакові"

Ключі командного рядка в різних збірках ch341eeprom можуть відрізнятися — звірте з ch341eeprom -h.

На Windows дві копії порівнює fc /b eeprom_1.bin eeprom_2.bin — має відповісти, що відмінностей немає. Файл має бути рівно 1024 байти.

• Лише читання. Кнопок «Erase», «Write», «Auto» не натискати: стерта EEPROM — це стерті налаштування плати.
• Дві однакові копії — тоді читання надійне. Різні — перевірити контакт кліпси й під'єднати п'ятий дріт (NRST на GND).
• flashrom тут не допоможе: з CH341 він працює лише по SPI, а 24C08 — I²C.

Як читали ми

Ми читали під Windows власним коротким скриптом на Python через бібліотеку драйвера WCH (CH341DLLA64.DLL, ставиться разом із драйвером). Скрипт тільки читає — функцій запису в ньому немає взагалі, — робить це двічі на низькій швидкості шини, 20 кГц, і порівнює копії.

1. Драйвер: CH341PAR на сайті WCH — файл CH341PAR.EXE. Перед запуском перевірте цифровий підпис (властивості файлу → «Цифрові підписи»: Nanjing Qinheng Microelectronics). Встановлення без діалогів, від адміністратора: CH341PAR.EXE /S.
2. Після встановлення в «Диспетчері пристроїв» програматор має з'явитися як «USB-EPP/I2C… CH341A» без знака помилки. Якщо він показується як «USB-SERIAL», перемичка на програматорі стоїть у режимі UART — переставте її.
3. Скрипт: read_eeprom_ch341.py · 4,2 КБ — потрібен 64-бітний Python 3. Запуск:

python -I read_eeprom_ch341.py

Він кладе дві копії в теку dumps поруч зі скриптом (іншу теку можна передати аргументом: python -I read_eeprom_ch341.py D:\мої_дампи) і пише, чи вони однакові.

Що в дампі

Прочитано 1024 байти, дві копії поспіль однакові. Файл: eeprom_24c08_sws4118.bin · 1,0 КБ. Номерів плати в ньому немає: ні номера з наклейки, ні номера партії, ні номера друкованої плати — ми шукали їх у десятковому, двійково-десятковому й двійковому записі.

Блок 0 — таблиця записів по 16 байт. Кожен запис: FF, один байт коду, 13 нулів і в кінці байт, що дорівнює сумі байтів 1–14, — схоже на контрольну суму (поки решта байтів нульова, вона збігається з кодом). Коди записів зростають: 1B, 1F, 2E, 30, 53, 54, 55, 56, 57, 58, 5A, 61, 62, 63, 64. За адресою 0x0F0 — одне число, 08. Що саме це за таблиця (журнал помилок, перелік увімкнених функцій чи щось інше), може стати зрозуміло, якщо вдасться прочитати прошивку і побачити, як вона цю таблицю використовує.

Блок 1 — схоже, налаштування. Що в ньому помітно:

• значення 1A 23 повторюється тричі (0x126, 0x140, 0x181) — можливо, ідентифікатор версії даних;
• на 0x1B8–0x1DF — 40 байт, майже всі 64 (= 100), серед них два 58 (= 88) і один 00: схоже на таблицю відсотків або коефіцієнтів;
• на 0x1EE–0x1EF — 41 8F одразу після ряду FF: схоже на контрольну суму блоку. Це не проста сума байтів блоку — алгоритм поки невідомий.

Блок 2. На 0x214–0x215, теж одразу після ряду FF, — BF 41 (і це схоже на контрольну суму), далі повторювані пари 0E 74 0E 74 і 2B 0E 2B 0E і ще кілька десятків байт значень; останнє — на 0x268. Від 0x269 до 0x290 — нулі, з 0x291 до кінця блоку — лише FF.

Тексту немає — ні назви моделі, ні версії: увесь вміст двійковий.

Що це означає для нас:

• у пам'яті є дані, і вони структуровані — найімовірніше, це налаштування плати, які треба зберегти; копія є;
• лічильників напрацювання (годин чи циклів) поки не видно: їх можна знайти, лише порівнявши копії до й після роботи плати, а вмикати її ми поки не будемо;
• точне значення полів шукаємо в прошивці мікроконтролера. Її вже прочитано (друга частина), і в ній знайшлася заводська копія блоку 1: 198 байт із 256 збігаються з EEPROM, 58 відрізняються — найімовірніше, це змінені налаштування чи калібрування (третя частина).

Далі

1. Прошивка STM32 — як її прочитати, як перевірити захист і що ми прочитали: друга частина. Коротко: захисту немає, копію збережено.
2. Що вміє прошивка і як нею скористатися, щоб запустити насос: третя частина.
3. Роз'єми плати — таблицю допишемо тут, щойно прозвонимо.

Копію EEPROM викладено вище: номера плати в ній немає. Прошивку не викладаємо: це програма виробника.

Безпека

• Не вмикати плату в мережу, поки досліджуємо. Під час читання пам'яті — лише 3,3 В на шину 3,3 В плати, від програматора або окремого блока живлення.
• Конденсатор шини тримає ~325 В ще від кількох секунд до кількох хвилин після вимкнення. Перед тим як торкатися плати — виміряти напругу на ньому; за потреби розрядити через резистор 10 кОм 5 Вт, а не викруткою.
• Дроти двигуна під мережевою напругою: інвертор не має розв'язки, і кожен вихід імпульсами сягає ~325 В відносно землі. «54 В» на зливному насосі — лише номінальна напруга обмотки, яку інвертор формує ШІМом.
• Двигун із магнітами сам виробляє напругу, коли його вал крутиться (рукою чи потоком води), навіть якщо плата вимкнена.
• ТЕН — лише з потоком води, окремою лінією з автоматом 16 А й УЗО 30 мА, з заземленим корпусом насоса.

Усі частини статті:

• Частина 1: плата, що на ній є, і копія EEPROM (ви тут)
• Частина 2: копія прошивки STM32 через ST-Link
• Частина 3: що вміє прошивка і яка з неї користь

Журнал змін статті

• 2026-11-10 — перша чернетка: що корисного лишилося від посудомийки, опис плати за фото, що потрібно для насоса, план копій пам'яті.
• 2026-11-10 — статтю розділено на три частини: тут лишилися плата й EEPROM; STM32 — у другій частині, розбір прошивки — у третій. Уточнено модель кристала й пади SWD.